Сто сорок третий

                Сто сорок третій
Для сто сорок третього Софійчиного журавлика не вистачило паперу із наборів для орігамі, що їх принесла мама із магазину канцтоварів.
- Зачекай до завтра, куплю тобі ще.
Але Софійці ніколи було чекати. Вона  знайшла стару, не потрібну нікому газету, вирізала з неї квадрат і зробила цього сто сорок третього. Виглядав він не зовсім весело.
- Це нічого, що ти із газети, зате... літати будеш, - втішала його Софійка.
Сто сорок третій слухав і мовчав.
- Тобі потрібно навчитись крилами махати ось так, безперервно.
Сто сорок третій слухав і мовчав.
- Ти гадаєш, що паперові не літають?.. Тобі краще про це забути і лише робити ось так.
Сто сорок третій несміливо повторив Софійчині рухи.
- От бачиш! Виходить!
Сто сорок третій мовчав і махав крилами.
Через місяць, коли Софійка зробила свого тисячного журавлика, сто сорок третій злетів. Він покружляв над Софійкою, махнув їй дужим крилом, вилетів у вікно й розтанув у повітрі.
Сто сорок третій іноді прилітає до Софійки. Вона завжди дуже радіє йому. Та назавжди лишатись у неї журавлик не хоче, його вабить небо.