Амадео й Анна

«Вы во мне наваждение».
«Я беру вашу голову в руки и опутываю любовью».


Із листів Модільяні - Ахматовій


***
«В синеватом Парижа тумане,
И наверно опять Модильяни
Незаметно бродит за мной.
У него печальное свойство
Даже в сон мой вносить расстройство
И быть многих бедствий виной.
Но он мне — своей Египтянке...
Что играет старик на шарманке,
А под ней весь парижский гул,
Словно гул подземного моря,
Этот тоже довольно горя
И стыда, и лиха хлебнул».

Анна Ахматова


***************

Амадео й Анна

Сонно-бароковий хмурий палац.
Замерзло кохання... Чи просто ерзац?
Лава жорстка Люксембурзького саду…
Анно! Та ти ж не пробачила зраду!

Прогулянки ніжні Парижем нічним.
Почуття ти не видала й словом - нічим.
Зате крізь прочинене мовчки вікно,
Натхненно кидала троянди Дедо.

А твій Модільяні – художник, жебрак
Зізнався в листах, що без тебе – ніяк.
А ти прилетіла й жахнулась: «О, ні:
Той самий Париж, але інший Моді!»

Змарнів, почорнів, на життя постарів
Він без тебе не жив. Він тобою горів.
І портрети складав біля Анниних ніг -
Тільки геній-самітник робити так міг.

І п’яніли солодким кохання вони.
Її серце навіки Моді полонив...
На рю Бонапарт вже пора хризантем.
А ти йому, Анно, казала je t’aime?

2011


рю Бонапарт – вулиця в Парижі, де мешкала Анна Ахматова