Коли-небудь ти станеш його перлиною. А він – твоє ракушкою…
І ви вперше поцілуєтесь під дощем, хоча він вже сотні разів цілував тебе уві сні…
І ти засяєш! Як перлина на сонці, засяєш під його промінням…
І він понесе тебе на руках, як вітер…
І ти полетиш, ти полетиш з ним так далеко, що не знадобляться крила…
Він, як вперше, подивиться в твої безкраї очі і в сотий раз потоне…
Ти навчишся танцювати! Під дощем! В ракушці! З мокрим волоссям! На його долонях! Під промінням його очей…ти зумієш!
Бо якби пізнала хоча б краплю того кохання, напевне, захлинулася від передозування…
Встигни, поки ракушка не замкнулась.
Встигни! Засяй! Поцілуй!
Нехай ваш перший дощ ніколи не буде солоним…
25.05.11
Перлина
© Copyright: Оксана Максименко, 2011
Свидетельство о публикации №211103100156
Свидетельство о публикации №211103100156
Рецензии
