Про духовне

Я завжди відкрита до спілкування і проста... Я не вимагаю надзвичайного і сама не здійснюю надзвичайне...
Завжди боролася за справедливість, правду, чесність і доброту...І чим це мені обернулося?!
...Душевними стражданнями, внутрішньою депресією і агрессією  до оточуючих...
От, сидиш і думаєш: "Ах, я така велика людина, прагну чогось більшого і тягнуся до світлого...", а в кінці отримуєш лише опір суспільства і мораторій на твої особисті думки....
Сутність проявляється в бунтарстві, а мені вказують на смиренність...А якщо я не бажаю бути смиренною? А що, якщо все моє его бунтує проти цієї смиренності, що тоді? Тоді, що я сповнена дияволом?!
Я вірю, люблю і надіюсь...Але йду СВОЇМ шляхом...Шляхом, яким мене веде моя душа, і якщо він абсолютно не підлягає під устої суспільства, віри та духовності, тоді простіше вважати, що я диявол у плоті.
І хай буде так.
Тисячолітня історія відкриває нам митців, котрі здійснювали перевороти у суспільних устроях, котрі мислили абсолютно інакше і протилежно...Тож....Нехай буде так...І згодом усім нам воздаться...Комусь від Господа Бога, а комусь від диявола...Але це буде ОСОБИСТА заслуга...
Ні в якому разі мої думки не підуть за суспільними устроями, мені достатньо і того, що моє тіло йде за ними....Душа моя, ще з дитинства бунтувала проти цього...Нічого й не змінилося...Я є,і буде так як буде...Прагну до кращого і живу собою.
Ніколи не відмовлялася від Бога Нашого Спасителя...Але, пробачте, ваші звички аж ніяк не підлягають тому, що бачу я....