А мені з тобою холодно.
Ти – у вікна мої – снігом,
Ти – у душу мені – ігом,
Болем-криком, білим стогоном.
А мені з тобою …зимно.
Поруч бути вже нестримно.
Я втечу. Дверима гримну
Не тихенько. Не інтимно
Із життя назавжди зникну.
Ти відчуєш …сонцехолод.
Я зумію. Може й звикну…
Зачароване це коло
Розірву. І скину пута
Ті, якими ти обплутав
Світ в мені і все навколо.
На стрілі твоїй отрута
Перегіркне. Переплутав,
Наче карти, наші долі,
На небесному престолі,
Певно, Бог. Мабуть, неволя
Для обох. Безвихідь. Страта...
Та про це, мовчи. Не варто.
2011
Сонцехолод
© Copyright: Марианна Марианна, 2011
Свидетельство о публикации №211110201438
Свидетельство о публикации №211110201438
Рецензии
Холодний вірш. Аж мороз по шкірі...
Майстерно написано.
Шикарно!
Василь Кузан 08.11.2011 10:39 • Заявить о нарушении
Майстерно написано.
Шикарно!
Василь Кузан 08.11.2011 10:39 • Заявить о нарушении