фортепiанний етюд для однoi руки

ця музика із шарудіння листя
дубів, беріз і кленів
їх запахів і тіней від сонця, що сідає
мене так вабить і наводить транс...
в ній нотка є жалю від перегуку рейок і коліс
найдовшої в Європі мережі вузькоколійок...
я почуваюся, мов швед,
що проводжає останній з острова пором
і невідомо, чи зустріне той перший навесні...
і будуть ночі довгі, сутінкові дні,
холодні води річки, що не замерзає
та гурт качок, що там, на дні, дай Боже, неглибокім,
шукають кушері та тим же горопашні і живуть,
не відлітають...
вони живуть, а ми страждаєм...
чому?
бо жити просто не умієм,
а хочемо багато того,
на що не варто витрачати
ні думки, ні бажань, ні мрій...


Рецензии
Дуже гарний вірш, Валентин... Мені подобається... В усіх "білих" віршах дуже важливими стають ритмічні коливання... Вони замінюють рими і вірш тече струмком легко та вільно...

P.S.

:).

"...I was wondering where the ducks went when the lagoon got all icy and frozen over. I wondered if some guy came in
a truck and took them away to a zoo or something. Or if they just flew away..."

"...Я думал, куда подевались утки, когда озеро и лагунка покрылись льдом и всё замерзло? Я думал, а, может быть, кто-то приехал на каком-нибудь грузовике и перевёз их всех в зоопарк, или что-то в этом роде? Или они просто улетели..."

..................................................................................................... J. D. Salinger

Ярослав Вал   16.11.2011 07:31     Заявить о нарушении
Дякую, Ярославе Вале! :-) Цитата - шикарна!Як, власне, і весь твір Селінджера...

Валентин Лученко   16.11.2011 10:10   Заявить о нарушении
Та нема за що... :).

Ярослав Вал   17.11.2011 02:37   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.