Ікєбана Дощу... як витвір моєї Долі. -
«Потвора» богів?.. - перехрестя весільних молитв,
що без сліз... бо немає, скінчились... і мабуть довіку.
Попіл смутку... як слід відображення величі битв,
Що так краяли серце... Рокована? .. Серце-волошка...
Безнадійно тендітне з неабияким божим тавром
В ікєбані Дощу... А Душа? То лелека до неба...
Чи луна, що за обрій... за життям... за коханням... за сном.
Икебана Дождя… как произведение моей Судьбы. -
«Чудовище» богов?... перекрёсток свадебных молитв,
Что без слёз… потому что их нет, закончились… и наверное, навсегда.
Пепел печали… как след отражений величия битв,
Что так рвали сердце… Обречённая?... Сердце-василек…
Безнадёжно нежное с незаурядным божественным клеймом
В икебане Дождя… А Душа? Это журавль в небо…
Или эхо, что за горизонт... за жизнью... за любовью... за снами.
Iкебана Дощу. Икебана Дождя
© Copyright: Инга Ружа, 2011
Свидетельство о публикации №211111101093
Свидетельство о публикации №211111101093
Рецензии