Люби меня нежно

                Люби мене ніжно
Грицько – грізлі задерикуватим ріс. Як не вкусить кого, то підніжку підставить. Чи дражнитись починає. А то й іграшку відбере. До того дійшло, що мами своїх малюків на вулицю одних відпускати перестали. Щоб у сльозах не прибігали звідти. А малюки ж сидіти вдома не люблять. То й почали мами татусям телефонувати , щоб швидше з роботи приходили та з малими на прогулянку йшли, від грізлі – Грицька захищали. Малюкам добре, не страшно тепер. А от татусям з їхніми справами невідкладними – не дуже. От якось зібрались вони, та й пішли разом до Грицькових батьків скаржитись. Так і так, кажуть. Справи наші стоять, поки ми тут з малечею товчемось. Робіть щось, виховуйте якось Грицька свого, чи що. Похнюпилась мама, почухав потилицю татко, та й повіз Грицька цього до тітки у Мемфіс. На перевиховання. А тітка його дуже музику любила. Та й у Мемфісі важко її не любити. Бо там колись король рок – ен - ролу Елвіс Преслі жив, якого усі знають, від грізлі до єнота. Навіть бізони, що не дуже обдаровані музично, й ті мугикають його «Лав мі тендер» ( «Люби мене ніжно» ).
Спочатку Грицько нічого не зрозумів, що за рок – ен – рол і чому його так люблять. Потім призвичаївся. А потім уже й заснути не міг, доки « Лав мі тендер» не послухає. Там і на гітарі вивчився, у Мемфісі.
Коли додому приїхав, було його вже не пізнати. Перш за все на вулицю вибіг. Інструмент, звісно, прихопив. Сів на лавочці – й ну грати - співати! А малюки спочатку порозбігалися, а потім все ближче, ближче – й обступили грізлі – Грицька тісним кільцем. Слухають, затамувавши подих. А коли пісня скінчилась, Грицька на біс викликали. А потім ще і ще раз.
 І полюбили малюки Грицька ніжно. І він їх полюбив.