Згадуючи чергове учора
Дуже хочеться блювати
Тіло відмовляє тобі
Адже треба силу мати
Щоб не зрадити весь світ
А так відбувається завжди під ранок
Коли настає черговий світанок
Ти дивишся на алкоголь з невтримною злістю
Хочеться розбити усі пляшки одразу
Що залишились з учора у пропаленій кімнаті
Це вже є не радість, а зараза
Що переслідує кожен день кожного
Щоразу тикаючи лицем в салат
Де простір та час загубили різницю
Де кожен ранок перетворються в пекло
Де вже нікого нічого не хвилює
Тому що втеча занадто швидка...
Пляшка напою залита до рота
Отупляє усі почуття та думки.
Я спеціально брешу їм та посміхаюсь
Адже вони мені бридкі
Я бухаю, а потім валяюсь
У просторі кривої призми.
Черговий ранок
© Copyright: Сокол Юлия, 2011
Свидетельство о публикации №211111700266
Свидетельство о публикации №211111700266
Рецензии