Робiтничi квартали
прокидаються найраніше:
капцями човгають,
каву цмудлять,
позіхають і голяться,
у чорне вікно дивляться,
а там – я.
Дивлюся з тамтого боку,
із мороку бельєтажу
на сцену
ранку такого осіннього,
що аж зимового.
Навіть ворони ще сплять,
навіть Бог ще гарує у іншій півкулі,
бо там Він потрібніший зараз, -
коли вікна робітничих кварталів
розцвітають у темряві
самотніми
китайськими ліхтариками,
розвішаними знічев'я
на похиленій сакурі
київського світанку.
Свидетельство о публикации №211111700596
чудесна картина, факт.
Василина Иванина 20.11.2011 23:16 Заявить о нарушении
Пам"ятаю, як діти тихо (чи й голосно) плювалися, ЗМУШЕНІ читати чи й (матка Боска!) вчити напам"ять шкільно-програмні тексти...
Най вже вони (тексти тобто) приносять просто задоволення!
Обнімаю!
Ганна Осадко 22.11.2011 23:20 Заявить о нарушении
і є такі діти, що люблять справжню поезію :))
небагато, але є :)
Василина Иванина 23.11.2011 00:15 Заявить о нарушении