Мене з тобою розвінчає нині дощ,
Він душу спраглу змочить-прополоще,
Пилюку змиє із твоїх підошв,
Остудить краплями гаряче попелище.
Це, навіть, буде і не дощ – важкі дощі.
Кораблетрощі, що душі моїй потрібні,
Переламають у любові всі хрящі
І перемелють на муку їх дрібно-дрібно.
А цим березам у брезентових плащах
Не буде схованки, такий піде дощище.
Пройдеться з буревієм по хащах,
Потонуть площі в чорнім хмаровищі.
Потоне місто… Ну а вище? Вище хмар?
Там - тиха гавань, золотом притрушена.
Додай життя, Всевишній, в календар,
Щоб я воскресла, у цвітінні скошена.
2011.
Такi дощi в душi
© Copyright: Марианна Марианна, 2011
Свидетельство о публикации №211111700907
Свидетельство о публикации №211111700907
Рецензии