Наламаю проміння, як хворосту,
На руці до хати занесу.
Стане на душі твоїй сонячно –
Розцвітуть попід стелею соняхи.
Будемо взимку під ними грітися -
Вже твої очі ніжністю світяться.
Ти віриш у здійснення мрії,
Бо - при надії.
20.11.11
Сонячно
© Copyright: Василь Кузан, 2011
Свидетельство о публикации №211112001834
Свидетельство о публикации №211112001834
Рецензии
Наломаю лучей, как хвороста,
И охапкой в наш дом занесу.
На душе твоей станет солнечно -
Расцветет потолок подсолнухом.
Будем греться зимой, как в саду.
Твои оченьки нежностью светятся -
В своем счастье уже уверена,
Потому что – беременна.
Анна Дудка 28.11.2011 13:35 • Заявить о нарушении
И охапкой в наш дом занесу.
На душе твоей станет солнечно -
Расцветет потолок подсолнухом.
Будем греться зимой, как в саду.
Твои оченьки нежностью светятся -
В своем счастье уже уверена,
Потому что – беременна.
Анна Дудка 28.11.2011 13:35 • Заявить о нарушении
Гарно. Але в українській мові "при надії" - це коли жінка вагітна. Такий варіант закінчення повністю відходить від авторського задуму. Останній рядок можна доопрацювати, але як? - я не уявляю.
Василь Кузан 27.11.2011 22:49 Заявить о нарушении
Василь Кузан 27.11.2011 22:49 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.