Львiвськiй Маринi гАрнiй людИнi - моя пошАна!

Львiвськiй Маринi - гАрнiй людИнi - моя пошАна!

              <<Я повстречал тебя впервые,
              Когда волшебница-зима,
              Развесив кудри кружевные,
              Дороги снегом замела.
              Метель мелА, все замелА дороги,
              И лишь от сердца к сердцу близок путь...
              Мой нежный друг, люби меня немного,
              Ты жди меня и я вернусь!
              Мой милый друг, люби меня по-многу,
              Люби меня и жди меня - и я вернусь!

              Я очарован нежным взглядом
              Твоих лучистых серых глаз,
              Любовь и счастье встали рядом
              И в вихре закружили нас...
              Метель мелА, все замелА дороги,
              И лишь от сердца к сердцу близок путь...
              Мой нежный друг, люби меня немного,
              Ты жди меня и я вернусь!

              Мы повстречаемся вторично (когда ж???),
              Когда волшебница-весна...>>

Це вiдбулось у Львовi
Снiговою зимою,
Другого дня вiд початку зими,
Немов осiнь не знала зими,
Немов люди всi ще не чекали зими,..

Я приїхав до Львову,
Щоб вiдвiдать сестричку
Дев'яносто-рiчну.
На перонах - заноси
(Не зима ж, та не лiто, не осiнь!),
Пiд перонами - льод, та не льод,
А справжнiй голольОд!

А як в мiсто приЙїхав -
Там насправдi вже лЫхо -
Там трамвАї не хОдять
Та людей там не возЯть
(Нехай пiшки хоч трОхи похОдять!) -
Чмнять колiю там для трамвАю,
Що iде на "Холм СлАви" -
Ну и погОдку знайшлЫ для ремОнту -
Чи то смiх, чи то сльОзи,
Кому смiх, кому сльОзи!

Хмари снiгу над ЛьвОвом,
Купи снiгу у ЛьвОвi,
I трамваї не хОдять
(I трамваї МОЇ ЛИШ не хОдять!),
Мої ноги не ходять
(Бо були пiд машиною,
Бо пом'ятi машиною!),
А рюкзак двох-пудОвий -
Ось сюрприз менi дУже "хрiновий"!

Я стою у дев'Ятiм трамвАї
I людей всiх питАю,
Як добратись менi
До "ХолмА ВЕчной СлАвы".
Та нiхтО тут нiчОго не знАє,
Лиш очИма мигАє,
Та плечем похитАє,
А знає - не скАже,
А скАже - не ТЕ...

Поруч мЕне стоФла
Жiнка ще молодАя.
А иенi кожна жiнка -
Дуже ще молодАя,
Навiть сИва усЯ,
Уся навiть "сєдАя" -
Я ж їх мАйже не бАчу -
ПЕрша ж група по зОру,
Я й дороги ж не бАчу,
Бо дивлюся угОру,
I туди я ступАю,
Куди ноги ступАють!
А тi нОги мої -
НемОв i не мої -
НАвiть самi себЕ
МАйже не вiдчувАють...

Марина Ви Львiвськая,
Мов дiвчИна Ви гАрная,
Мов дiвчина Ви дОбрая!
Ви Марина - мов мИла дiвчИна, стрункА;
Ви Марина - добра та надiйна -
Та не аби якА,
А Ви - дУже простА,
Менi допомогАла,
Пiд руку держАла,
Мене проводжАла!

I Марина - ця мИла
Хоча й дуже спiшИла,
Всё ж мене провелА,
Лотiм ще й привезлА
На свою, на "ЗелЁную",
<<Словно в лЕто влюблЁнную>>,
Там автобус "ловИла"
(Хоч i дуже спiшИла!) -
Не себi, а для мЕне,
А потiм вже побiгла
На свою, на "ЗелЕну",
Телефон взявши в мЕне.
А свiй дать завагАлась -
<<Иль меня испугАлась>> -
З рюкзаком за плечИма,
З чорним кружлям над очИма,
З двома палками лИжними-снiжними,
Та з розмОвами нiжними -
Я ж їй пообїццЯв,
Що вiрша напишУ
Про її чарiвнУю душУ -
Ось тепЕр я й спiшУ
Ось тепер я й пишУ
<Про її чарiвнУю душУ>!
          Bladi mir! Bladi mil!
          Bladi mira! Bladi mila!  Le-De-Li  11 декабря 2010