Нужна ли нам национальность?

Що для вас є національність? Поклик душі чи помітка в паспорті? Нав’язана кимсь ідея чи особистісний шлях життя? Назва? Ярлик на шиї? Ідентифікація самого себе як одної з частинки загальнолюдського стада? Що це?
От задумайтесь… Ви ще тільки в утробі матері, а вас вже нарекли українцем. Ви ще й не усвідомлюєте, хто ви і для чого тут, а у свідоцтві про народження вже все написано. За вас все усвідомили! Ви тільки народилися, а вам вже обрали назву – УКРАЇНЕЦЬ!!! І записали вас у списочку під якимсь номерком. І хто ви? А ніхто! Набір цифр! Український штрих-код. Невеличка купка УКРАЇНСЬКОГО м’яса. І нікуди не дітися. Бо за вас все вирішили. Бо за вас все написали. І нікуди не втекти. Бо в паспорті позначено – УКРАЇНЕЦЬ!!! Ярлик на все життя. І все! І хто ви? Чи можете називатися індивідуальністю? Ні! Тому що індивідуальність – це ВІЛЬНА ОСОБИСТІСТЬ!!! Особистість, яка вільна від усталених стереотипів, традицій та правил. Вільна від соціуму, врешті решт! Ну? І що ж робити? Розірвати паспорт? Побігати по всім закладам, де значиться ваша національність і попросити видалити цей ярлик? Може, це і можливо. Але хто ж ви тоді станете для людей? Хто ви без цих паперів? Практично для всіх ви просто перестанете існувати, бо у вас зникне національність.
Не плюйте в цей текст відразу, просто задумайтесь ще над деякими речами, якщо ви взагалі звикли думати. Стерти всі кордони, об’єднатися з усім народом на Землі, знайти хоч якусь спільну мову один з одним. Ми – ЛЮДИ!!! Ми живемо на одній планеті. І не може бути ніяких кордонів, а тому і національності бути не може! Нащо придумувати собі проблеми? Расизм, нацизм, патріотизм (фанатизм, іншими словами), а в результаті – війни, невинні жертви і ще низка проблем!
Просто задумайтесь… Як би просто і спокійно було б подорожувати по планеті і спілкуватися з різними людьми!
Мені здається, що все це – суцільна політика. І наша національність – це вигідний і простий спосіб  заробляти політикам гроші на нас самих же!
Кожен із нас має бути вільним від стада! І кожен із нас має навчитись відстоювати не свою національність, а особистісну незалежність, особистісне «Я», яке не може стояти вкінці абетки і писатися з маленької літери! І коли ми усвідомимо ось це «Я», тоді щось і можна буде говорити про «Ми».

Київ, вересень 2010 р.