ще безтурботна зграйка горобців додзьобує криваву горобину...
на спину пес-бузхатько ліг, хвостом підлесливо виляє
отримає цукерочку, зітхне, згадавши, що зима, як той прилив чи смерть
приходить невблаганно
та поплететься в пошуках тепла
туманний вечір ляже на поріг мого помешкання старого
замок не схоче зразу відмикатись, похукаю, поклямцяю, торигну,
відіпру і пару випущу у сіни...
а потім грубу розпалю, сидітиму біля дверцят напірозкритих
і млость тепла розтопить на часину моєї самоти холодний став
"і ким ти став?" - двійник мій посміхнеться з задзеркалля -
"і з ким ти є, метелику Лі Бо, барвистий лицедію?"
я промовчу, дістану Плужника з полиці,
вмощуся на фотель аби спасати те,
що можна ще спасти...
Передзимiвя
© Copyright: Валентин Лученко, 2011
Свидетельство о публикации №211120701379
Свидетельство о публикации №211120701379
Рецензии
Яркая картинка, Валентин. Навеяла воспоминания о зимних днях в селе у бабушки - с распаленной грубой, пахучими сенями хаты. Только Ваши размышления - на одном из перекрестков жизни, очевидно. а мои воспоминания - в начале, когда боишься открыть глаза и увидеть Бога с белой бородой.
:)) язык уже заплетается:))
Спасибо за образы, Валентин!
Алла Ребенко 07.12.2011 23:50 • Заявить о нарушении
:)) язык уже заплетается:))
Спасибо за образы, Валентин!
Алла Ребенко 07.12.2011 23:50 • Заявить о нарушении