ти така невідома
як темна дорога до світанку
як перший перехожий зранку
Я збирала тобі квіти у своїх думках
ти така мовчазна і промовиста
що неможу нічого у тебе запитати
твоя воля, як сталеві грати
з кляпом у революцією цілованих вустах
такі тонкі, ці білі, довгі пальці
і вже обридло їм хапатись за буття
ти сподіваєшся що діти за крок до каяття
вже скільки років
у твоїй косі
сіда перлина літньої грози
легка наче погожа днина
сонце на твоїх долонях зростило не одного сина
така мовчазна красива і єдина
ти на все відповіла сама
своїм промовистим криком
своїм тихим лихом
і обіймами від гір до степів
від півночі до моря
з тобою ніби і не страшно горя
ти така безмірна у своїй повноті
можливо, твої ріки вже не ті
але ми просимо у неба
доброти
дощу і урожаю
жнемо
і помічаю
що в кожному обличчі ти
з жовтим пасмом з син м небом
© Copyright: Личное, 2011
Свидетельство о публикации №211120702113
Свидетельство о публикации №211120702113
Рецензии
КОНКУРС ТВОРІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
http://proza.ru/2011/09/20/1025
Долучайтеся :)
Василина Иванина 08.12.2011 01:54 • Заявить о нарушении
http://proza.ru/2011/09/20/1025
Долучайтеся :)
Василина Иванина 08.12.2011 01:54 • Заявить о нарушении