мо серце
Моє серце не таке вже й велике, щоб вмістити в собі ще когось окрім тебе. Кожна клітина його переповнена тобою. Але навіть, якби воно було велике до безкінчення, воно і тоді належало б тобі. Тільки в тобі є та сила магніту, яка так міцно тримає тебе в моєму серці. Хоч ти повністю переповнив моє серце, але в супереч всім законам воно стало таке легке, що злітає до сонця при кожному твоєму погляді. Воно стало легке, бо там тільки ти, без інших домішок, які б могли опустити мене до чорних низин. Коли я дуже високо піднімаюся до сонця, воно засліплює мене і тоді я опускаю очі до низу, але не на довго, бо відчувши чорну пітьму я боюся загубитись, згадую тебе і знов повертаюся до сонця, хоч сонце мене не ласкає... Воно різко обпікає молоденьку шкіру моєї душі. Душа оголюється і стає легковразливаю. І від того, якими будуть подразники залежить все...
© Copyright: Ольга Полищук, 2011
Свидетельство о публикации №211121200686
Свидетельство о публикации №211121200686
Рецензии