Жiнка плакала тихо-тихо

Жінка плакала тихо-тихо,
а сльоза пропікала шаль...
Хтось казав, що у неї лихо,
уточнив хтось - якась печаль...
На фронт проводжаючи сина,
сльоза потекла по щоці.
Авжеж, для сина вона єдина,
як вогник у темряві цій.
Тільки де ж вона та наука?
Хто навчить нас її основ?
Щоб пізнать, як цвіте розлука,
а як - материнська любов!
Одні кажуть - за небокраєм,
інші кажуть - і цвіт прочах...
Гірко-гірко стає, як згадаю
жінку з болем отим в очах...

май 2009


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →