Про укра нське - по укра нськи!

Оце, я вам, скажу, докотилися. Чого в нашій державі тільки не було, і бої, і революції, і кризи, але щоб біда оточувала з усіх сторін, такого ще не було.  Дивлюся я довколо, аж дух перехоплює, та не від краси невимовної, а від жаху! Батькі дітей кидають, діти батьків цураються, молодь з країни втікає до одвічних ворогів, а в уряді яйцями кидаються, та від людей паркани будують. Ех, коли ми вже спокійно жити будемо? Мабуть ніколи... Отака наша доля, мабуть. Проте в Світі про себе заявили, ми і пшеницю в Європу продаємо, підгодовуємо, біднесдньку, і молочко, своє, натуральне, теж продаєм, хай Європонька живиться. Та так віддаємо щиросердно, що самі п'ємо чортівню якусь, помиї з порошечка та водички. А потім, міністерство охорони здоров'я скаржиться, щось діти частіше хворіть стали, взагалі здоров'я не має. Та де ж йому взятись, як дитинці і півроку немає а її вже ненька годує  "кашками, импортными". Та так тую дитину любить, що як піде гулять з нею до парку як дихне на неї  димом цигарковим, ще й візьме на руки і обміне, тільки но банку пива з рук випустить. Отак і росте дитина, у любові, як оселедець в банці. Це я вам ще про татусів не розповідала, як вони цілодобово працюють. Та так працюють, що аж піт з лоба ллється, отакі в них за компьютером цяцьки мацяцьки, але про це вже іншим разом.