Без снiгу
як ніс безпритульного пса,
нюшить тишу зимову,
зазирає у всі закамарки і нірки:
"А хто дасть скориночку щастя теплого?"
місто мокре,
що на Миколая чекає,
листівочки з побажаннями до шибок тулить,
як і свої гарячі голови,
дивиться-виглядає, а вони все не йдуть -
ні Миколай,
ні сніг.
і чи весна, чи осінь
чи небо сіре, чи плесо срібне
чи риба в шибу акваріуму зазирає,
чи кіт на неї, горопашну, пантрує
позасизоння, позазадзеркалля
над світом сиза поволока
і волоока Всесвіту печаль
на душу бідну навалила
і сили вже нема
ні на свята,
ні будні
паскудні порухи душі
заледве стримую,
та в тім чи варто їх в узді тримати,
коли всесильна Світу мати
давно махнула на дітей убогих:
"Робіть ЩО хочете дурні!"
Свидетельство о публикации №211121801557
http://proza.ru/2011/09/20/1025
Долучайтеся, будь ласка :)
Василина Иванина 22.12.2011 00:11 Заявить о нарушении
Анна Валевська 25.12.2011 12:26 Заявить о нарушении
Знаєте, інколи здається, що й цей світ створено аматором :(
Василина Иванина 25.12.2011 13:09 Заявить о нарушении
:)
Анна Валевська 25.12.2011 17:17 Заявить о нарушении