як циркач навчив ведмедика людсько мови

                Десь у цирку родилось ведмежа. Хапайлик. Назвали його так тому, він усе хапав. Цукор, хліб, книжку, ручку. Навіть клоуни і його учителі грали у шахи, а той хапав фігури із шахмотної дерев’яної доски.
 Народився іще на початку грудня. Через чотири дні від народження до нього підійшов учитель.
- Пора мій любий тренуватись – мовив клоун.
- Як із ним призвичаїтись? – запитав директор цирку.
- Дуже просто. Тю! -  свиснув він.
 Маленький побіг та у зворотний бік. Вчитель знов свиснув.
- Він іще не призвичаївся до нас. Молодець, – погладив по голові – на.
 Він подав грудочку цукру. Ведмедик заскавулів.
- Що він говорить? – питав директор.
- Дуже дякую.
- А як ти його розумієш? – поцікавився.
- Знаю мову.
- Що? Мова! А глядачі?
- Нічого! Навчу української мови.
  Понад два тижні циркач учив малюка. Ведмежа виявилось дуже здібне. За цей термін розуміло і вимовляло біля сотень слів. Зараз це найкращий рекорд світу. Іще не було людини яка б у шість місяців сказала так багато.
- Скажи шахи.
- Са-хи.
  Через п’ять днів вивчив цифри. Прийшлось учити рахувати.
  Уже на двадцятий день тренування директор питає:
- Проходить третій тиждень. Коли виступить?
- Через тиждень.
  Уже маленьке ведмежа уміло крутити обруч, рахувати і говорив майже, як трьохрічна дитина.
  У цирку зібралось біля двохсот глядачів. Клоун із ведмежатком мав бути другим номером.
  Виступають. Людина показує  цукор. Хапайлик узяти, та клоун звів руку на обручі. Маленький натягнув на ліву лапку обруч, на праву, на шию почав крутити.
  Гучні оплески. Далі дорослий поставив руки над головою – ніби показати довгі вуха. Випалив:
- Зсаєць.
  Зробив усмішку:
- Вевелий зсаєць.
  Сумний вигляд обличчя. Вуха опустив.                - Сумний заєць!
  Оплески. Так швидко навчився вимовляти слово « Заєць».
  Підняв руку. Показав пальці.
- Чотири!
  Нарядний клоун похитав рукою ніби то порахуй уважніше.
- Пать!
  Загнув два пальці.
- Тли!
  Всі аплодували крім Люськи, що сиділа на четвертому ряду. Спочатку її очі подивились на наймолодшого артиста, потім на маму. Завжди ця дівчинка змінювала вираз обличчя. Стала здивованою.
- Хотілось би подивитись якою мовою розмовляють ведмеді – сказала вона мамі.
  Коли виступав перед усією публікою третій номер, смішний уже святкував першу перемогу. А його вчитель люб’язно пив вино із своєю колегою.
- Здібний – хвалився колега.