С р миш укра нцям

Одного разу до мене підійшла маленька дівчинка і сказала:
" Все буде добре". Я і досі не розумію, чому і як вона це зробила, але вона повністю змінила мій світогляд. Її дитяча щирість і чиста українська мова вразили мене та змусили замислитись над майбутнім. Я  весь день просиділа у парку спостерігаючи за людьми і роздумуючи над тим, що ж буде далі.
   Повз мене проходили різні люди і у кожного були різні думки: хтось поспішав на роботу, хтось розмовляв по телефону, хтось повертався до дому, хтось сварився,  а хтось просто гуляв. Хлопці, дівчата, матері, брати, сестри, закохані пари, найкращі друзі - усі вони проходили повз. Жартували, раділи, хвилювалися, кохали, поспішали, сумували. Усі різні, жодної однакової особи. Кожен із власними думками, із власними турботами.  Усі кудись поспішали, та лише я тихо сиділа на   лавці під старим дубом і роздумувала.
У моїй голові тік хаотичний струмок думок, які я не могла приборкати та впорядкувати. Приблизно, це виглядало, як "потік свідомості" Джеймса Джойса. Думки перепліталися одна з одною не залишаючи мені можливості зібрати все до купи: сьогодні середа тринадцяте йде жінка мабуть на роботу погода чомусь хмарна не дивно бо ж осінь хлопець поспішає мабуть на навчання можливо мед.академія або журналістика десята ранку гарна музика але сумна сірий  день сірі люди сіре життя маленька дівчинка чому одна де батьки собака худий мабуть голодний листя якесь сіре а не жовте дивно.
Хіба у цій голові можна щось розібрать? Зрозуміло лише одне - атмосфера навкруги не занадто привітна. Що трапилося з людьми, чому такі сірі, темні, не привітні. Жодна людина, котра проходила через парк не посміхнулася щиро. Хіба із цього, щось нормальне вийде. Соціальні проблеми нас загнали в кут. Але здатися - це ж не вихід! Все ж таки не треба забувати, що ми - українці! Ми волелюбний і мужній народ! Так чому ж ми дозволяємо себе катувати? Невже ми забули своє коріння? Що трапилося? Чорна хмара російської комуни зникла, визнаймо це! Так чому і досі в усіх куточках України лунають "что-кі", "ґе-кі"? Час вже зупинитися під когось підстраюватися, ми маємо вільно підвестися з колін і міцно стати на ноги, ми повинні, знову, заявити світові про себе. І в нас для цього є абсолютно все: багата земля, вигідне географічне положення, безліч досвіду за плечима, фізична і духовна сила, підтримка поколінь.  Ми повинні всі разом об'єднатися заради спільної мети - зробити життя кращим. Не можна розкрадати українську землю заради власного прибутку. Ми маємо разом, спільними зусиллями вилізти із цієї ями жадібності, до якої так необачно потрапили, і в якій забули про духовні людські цінності, а це найголовніше. Треба лише це зрозуміти і в це повірити. І все буде добре, я вірю. І ти повір, що в нас все буде добре. Тоді вже нам нічого не буде страшно, бо ми всі будемо разом - великою і дружньою родиною.
Мій внутрішній монолог перервав телефонний дзвінок. Телефонував друг, запропонував піти в кіно на новий фільм "Сірі миші". Що ж цікаво буде подивитися....