З чого розпочати мою розповiдь

Анотація: « Якщо хтось каже, шо я – сука, то помилка. Я  -ЕГОЇСТИЧНА СУКА.»
   
     Все йде, все минає
  Хтось любить, хтось страждає.
  Але почуття ніколи не втрачає,
  Те, що було не повернути,
  А, що буде – не зрозуміти…..      

Ця розповідь присвячується тим, хто на сторінках  книги впізнав себе. Можливо я вас зовсім не знаю, але зрозумійте – сьогодні ви ніхто, а завтра – зірка. Але пам’ятайте одне – головне залишатися ОСОБИСТІСТЬ й ЛЮДИНОЮ!!!
Я ВАС ЛЮБЛЮ……………….



               
               





                З чого розпочати мою розповідь?   

Щось, якось по ванільному вийшло. 
Так от, я живу звичайним життям, ну майже звичайним. Якщо не брати до уваги всі розгули,то.. нормально. Так, слухаю всіляку вздрочь,хоча і гарну музику теж маю,але буває. Маю собаку, роботу друзів (не багато,але все ж таки маю).
Робота, шо тут цікавого  - фотограф і все. Щодня роблю знімки страшним курвам, зустрічаються і нормальні, але хто нормальний піде тут працювати. Мене звати Ярослава Слобожанська, 32 рочки, ні піздеш 28,взагалі мені по *** на вік,головне,шоб мене перло і моїм близьким було круто,а все інше - …не важливо.
За короткі 5 років, встигла змінити свій стиль життя, на більш ***овий та распіздяйський. Так, все хорош про мене, це взагалі не автобіографічна розповідь, а сценарій життя, тобто один день простою смертною людиною, яка прагне досягти вершини, тобто порпатись в гівні та насолоджуватись пафосом і різною непотрібною ні для кого вздроччю.
                *************************
Платон, тільки-но закінчив універ і збирався це відсвяткувати, але він зателефонував Кірі, котра саме в цей час шукала клієнта на годину, бо дуже потрібні були гроші на нову дозу героїну, тож без усіляких відмовок вона погодилась на «зустріч». Платон не міг збагнути, як така вродлива і не дурна дівчина змогла дійти до такого рівня життя. Кіра дуже подобалась йому, він багато разів казав, давай ти лікуватимешся, потім ми одружимося, у нас будуть діти. На, що завжди чув:
 « Да пішов ти, давай гроші, ти мене потрахать приїхав чи життю вчити і разом з цим моралі читати?»
Платом мовчи віддавав гроші і підвозив її до призначеного місця, де чекав на неї. Він бачив всі її приходи, передози, ломки і т.д. Йому кортіло забрати,увести її далеко-далеко, але розумів, що це - ,майже, не можливо. Вона – в системі.
Так от, після чергової зустрічі з Кірою, він вже без настрою зустрівся з друзями, мовчки без ентузіазму пив пиво, слухав розповіді, мабуть смішні, але йому було не смішно. Він, як би втратив контроль над часом і життям, він був десь далеко в своїх думках.
Йоп ти, Платон  досить сирість розводити, ти не телка, шоб розводити. Давай розказуй, ти чи трипер підхопив,ні?? А че такий засмучений?!!!
Ярослав, мені не до жартів. Мені погано, тож наступного разу.
Ні, ні,ні. Я ж просто не відстану, ти йоп ти, друг мій чи хер в пальто???
Та…… Дівчина, розумієш..
Ні.
Подобається.
Добре, шо не хлопець, хоча і шкода. Так, а кому подобається??? Конкретній, ти знаєш я усю цю ***ню не люблю, кажи вже.
Мені. Кіра. Подобається….
Бля, ота наркоманка, яка за дозу все шо хочеш віддасть?? Ти шо йобнувся…
Бля, Ярік, я казав, що не зрозумієш. Тип паче яка тобі до цього різниця.
Почекай. Ти по-перше -  мій друг. По-друге вона наркоманка. По-третє  ти шо, хочеш тріперню чи ще якусь ***ню підхопити,чи шоб разом менти прийняли????
Відьєбись…
Так мила бесіда закінчилась. Обидва замовкли поїхали додому. Наступного ранку, бля зауважте РАНКУ десь годині о 6 подзвонили :
 « Платон у лікарні . Передоз»
Я була в ахуї. Він майже здихав, коли його побачила жінка, що сміття виносила. Через цю курву він знайшов бариг, купив цієї ***ні та шпирнувся. Придурок. Бач захотілось піди з життя через неподільне й важке кохання, до кобилки, шо єбе все, що приносить користь.
Через кілька годин нам дозволили зайти. Тарас та Козирський зайшли до палати, а мене не пустили, бо бачте цьому довбону потрібен спокій. Мозок, мозок йому вкрай потрібен, а не спокій. Через 3 дні його виписали. Ну, як годиться прийшли його провідати. Від мене вже нікуди.
Ярослав, нічого не каже, я все сам скажу. Так я далбойоб і придурок, але я через кохання, хотів відчути, що відчуває вона і  чи може адекватно мене сприймати. Вона казала, що від першого разу нічого не буде. Я повірив, як їй можна не повірити. Я думав і про тебе, про те,що ти казала, але….
І шо?... експериментатор. Потрібно було, шоб ти там подох. Да?!!! ну і піздуй до неї, я не засмучусь, просто матиму на увазі, шо ще прийшов до цієї лави один придурок, який занапастив своє життя. Бувай. Успіху.
                ****************************
Прийшла на зустріч. Важко. Сухо у горлі. Тяжко. Нудить. Тупі, ****і, мажори, мудаки, пафосні і т.д. як я згодилась прийти сюди. А, згадала, тут гарні хлопці і дівчатка, тобто, молоді, які тут уперше, бажають просунутись уперед, тож свіжачок. О бачу жертву, чоловік явно хоче мене, а його, чого б ні?? Моя черга казати промову. Але про, що? Що вони повний відстій?? Чи про те, що я зараз блювати почну. Оце круто, виходжу до мікрофона і…блюю. Газети напишуть Ярослава Слобожанська -  вагітна. Чи так, Ярослава Слобожанська, як завжди, прийшла на підпитку. По ***. Вони платять, я працюю, ну майже працюю. Так іти, іти, бля як же задрачує ця сукня чи зняти???? Я втрачаю свідомість, о це тема.
Прокидаюсь. Дзвоню.
Діан я не у тебе ночувала???ні, FUUUUCCCKKKKK. Шо п’яна, як завжди. Прокинулась дома. У себе. Чекай хтось у мене на кухні, передзвоню.
Не вірю очам. Андрій. Андрій в  усій красі готовить сніданок. Виявилось він новий редактор журналу, шукав фотографа, прийшов на зустріч, побачив мене, ну, а далі зрозуміло.
Доброго ранку.
Точніше майже вечора. 5 година дня.
Нормально,а як ти зайшов????
Через вхідні двері. Ключі взяв у тебе в сумці. Гарна промова))))
Ага. Сподобалась. Можу повторити.
Ні, не потрібно. Тож ти фотограф безробітний.
Як так, у мене є робота чи вже нема???
Нема. Твоя промова дуже всіх потішила. Блювати на чоботи ген. редактора і депутата,а потім посилати їх на *** і стверджувати, що вони всі мудаки і ****і. Це вийшло переконливо. Тож ти безробітна. Вітаю.
Ну і ***. Так якщо правда, що робити.
Наша розмова набирала обертів. Я досі не могла збагнути. Андрій. Через стільки років, він готовить мені сніданок, пропонує допомоги. Я б уже приїбала на його місці мене за всю вздрочь, що я наробила. А наробила багато чого.
11 клас, я у сукні він у костюмі старший на два роки. Випускний. Він приїхав до мене, до своєї коханої, а кохана остання егоїстична, стервозно –бляцька курва, яка послала на *** його і тарахнулась з його братом, а потім і сестрою. Так, було весело. Такого не побачиш у серіалах, або навпаки тільки там. І ось. Через стільки часу ми знову снідаємо разом, сміємось і т.д. головне, шоб не повторилось таке знов. Але вибачте з ким?? З братом чи сестрою? Це буде не цікаво, з батьком? Він – імпотент. З мамою? Вона ніколи мене не любила і стверджувала,шо я пропаща і до доброго не зможу привести. Стану шльондрою чи наркоманкою. Її прогноз не справдився. Шкода. Я її знов розчарувала.
Ми багато часу не спілкувались. З того моменту життя у обох змінилося і продовжує змінюватись. виявилось, що Андрій був одружений, але його супутниця виявилась – хвойдою. Наступна дружина – бездітною, а третя – покинула на весіллі. Так, він уміє жінку обрати для сімейного життя. А ще, що досить дивно Андрійко пробачив мене, і досі КОХАЄ. Ви розумієте це.
Тож, Ярославко, ти не відмовиш мені у одній  пікантній справі?
Ти, шо вирішив знов одружуватись, і на цей раз хочеш остаточно  добити свою любу мамцю. Звісно, я бажаю її щастя і успіхів, але не так сильно ненавиджу, щоб планувати з тобою весілля.
Знов ти з зайобом. Ні, дурна хочу роботу запропонувати.
А з чого ти вирішив, шо погоджусь?А?
Бо ти безробітна, дурна, одна. У тебе не має грошів, що ще потрібно продовжувати список чому?
Можливо, але я можу не погодитись і знайти роботу гроші і т.д. це для мене не проблема. Що, відхватив??!!!!
Добре, але хто тепер тебе таку візьмуть??? А ?
Окай. Переконав. Що потрібно.
Як не дивно, фото.
Капітан, бля. Конкретній.
Я почав свій проект під назвою «Реальне життя. Без цензури» тобто, всі моделі, відомі люди, які найбільш популярні і скандальніші, як живуть. Вони ж не завжди з візажистами і стилістами ходять. Як живуть, що роблять у вільний час, як відпочивають.
Ти, шо хочеш, шоб оце я порпалась в усій багнюці.
Ні, у мене є одна особа. Вона тобі сподобається. У вас навіть, щось спільне є.
Ну……Згодна. Тіки якщо цікаво. І будь ласка, не втручайся в творчий процес, окай??
Домовились. Сьогодні дзвоню і домовляюсь.
Так почалось моє «нове життя» під суворим наглядом Андрія. Коли я потім починала задумуватись, нащо я погодилась, мені ставало і смішно, і тяжко, і важко, і сумно,і просто я від цього ловила кайф.
                ***************************
Наш Платоша оговтався. Більше не шукав бариг і ту кляту наркоманку. Казали, шо вона чи померла, чи підхопила якийсь трипер і скоро відчалить у далеку путь. Нас це, а особливо Платона не турбувало. Він познайомився на лікуванні з однією гарною дівчинкою, вона проходила практику у лікарні і … закохалось.
Як годиться знайомити привів Платон до мене на другий тиждень, щоб отримати моє здобрення. Але скажу вам це важко зробити, бо я бачу дитину наскрізь. Але це миле дитя, коли зайшло до моєї оселі, в якій Платон самостійно прибрав, протягло руку і сказало : «Доброго дня. Я – Яся». Моє серце просто  завмерло. Така  чиста, незаймана дитина. Вона мені дуже сподобалась. 
Через місяць вони одружились, гарна пара. Вони дійсно один одного кохають. Таке щастя, що Андрійко  навіть на весіллі друга не дозволив мені випити, бо бачте працювати мені. Нібито я, ніколи з бадуна не працювала. Ми довго сперечались, що мені можна, а що ні. Це навіть починало мене дратувати. Ти мені хто? Кум, зять, сват, чоловік і навіть, якщо хтось один із них, то це не дає йому такого права, як – забороняти мені. Я йоп ти – доросла баба!!!!!
Наше товариство і спілкування налагодилось з Платоном. Він прийшов до мене зі словами, що я була права, і вся – така ваніль і сирість, ну як ****обой, якийсь. Я йому ти ж мужик, йоп ти, чи мішок  лайном, шо  и мені тут піздеш розводиш. А він ну, Ярік, ти ж мій друг,ти мені допомагаєш і завжди правду кажеш, а я – телепень не слухаюсь, і   блаблабла.
Все досить пустому базару, так, згадайте про мою спільну працю з Андрійком. Згадали. А зараз я трохи понастальгую, про наше минуле.
Ми познайомились дуже дивно. Я навчалась у школі і вирішила від петляти з навчання і піди з подружкою бахнути. Ну пішли, а нас побачив мій класний керівник і почав піздитину, ну швидко з’їбались і зустріли цього. Взяли цигарку і пішли до нього додому. Потім дала номер телефону і пішло поїхало. Все було добре, випивка, трава, ****ки, істерики за розпорядком. Все як у нормальних  ЖИВИХ людей. Якось я зрозуміла,шо він мене дійсно кохає. Я  -  мала дура так вийобувала йому його мізки, що піздець на його місці вже убила мене. Слухала його, але потім слала на *** і йшла до його друзів на беделики. О це стосунки,йоп ти.
Так от, потім ми з ним знову зійшлись. Я опущу моменти скільки разів ми розсирались, і скільки сходились, але ті які найбільш яскраві розкажу, шоб ВИ ЛЮБІ ДІВЧАТКИ І ХЛОПЧИКИ, коли будете це читати, бережи вас Господь, не робили такої ***ні. Так от, ми черговий раз з ним, тобто я розісралась і пішла геть, через йобаного наркомана, прикинь я і нарик. Так от, я хотіла вскрити собі вени, і майже успішно, але тут прийшли друзі, охуєнні  Тарас та Козирський, Стася і Андрійко. Рятувати тупу дівку від самогубства. І… врятували, з одного боку суки, а з іншого, я б зараз лежала і згнивала або згнила у землі, якось хуйово.
Ми після цього довгий час не спілкувались, потім зійшлися. Потім він зник з мого життя, він відпустив мене, як я тоді сходила з розуму, Стася доведе. Заспокоїлась, майже забула і тут… ВІН. ВІН. ВІН.  Так він повернувся і знов зайняв у моєму життя вагому сходинку. Все добре, але потім він зник і залишив мене одну з моїми почуттями, я чесно прихуїла. Нащо воно мені таке здалося. Почалось щось дуже страшне. Постійні гулянки, розїйзди, багато хлопців, нові знання і статевому житті. І тут як не дивно, він. Такий чистий, вірний, кохаючий мене.
Втрачає дар мови, коли дізнається про мої вчиночки, геройськи йоп ти. Ну, а потім випускний. А далі  все відомо. Звичайно, мені з ним дуже добре, йому я довіряю, але інколи, коли дуже ***ово, набираю номер того самого наркомана і..дзвоню, плачу, розповідаю йому все, жалься на життя, і знаєте легко. Просто цей хлопець, не просто телефонний друг,а щось набагато більше, він володіє моєю душею і серцем. Серце він мені повернув, але на хуй воно потрібне мені, коли воно все розбите, майже не живе і без почуттів. А от душа, чиста,незаймана – у нього і він – ніколи її не поверне. Вона як і справжнє моє серце - завжди буде у нього у кишені. І, ще він сказав
Якщо, колись захочеш повернути собі справжнє серця і душу – прийдеш і візьмеш, знаєш де лежить..
Це дуже добре , ти такий похуїст, але коли хочеться порюмсати, то ……тільки, якщо йому подзвоню.
Так от, Андрію це не дуже подобається, ну ***, на хуй я так роблю. А я і сама не знаю. Думаю, що можу щось змінити, інколи думаю шо можу летіти, але де мої крила???? Я іноді, да навіть не іноді, а постійно, навіть в най людному місці самотня і одинока. Цей хлопець знає, бути, як всі так хоче моя мама, їй інколи соромно, але я така, як би не намагалась – не можу, от така сука, якщо хтось каже, шо я сука, то помилка я – Егоїстична сука. Так, шо поробиш це вам не ваніль розводити.
                ******************
Працювати ми почали через два тижні після весілля Платоші. Ця дівка, справді була нівроку. Постійно палила, і слала на *** всіх, хто намагався щось сказати не кажучи про якісь дії. Вона, коли мене побачила одразу збентежилась.
Що, от баба і є ваш охуєнний фотограф?????
Можливо мій вигляд змусив сумніватись. Я все ж таки зуміла ушмигнути з під нагляду Андрійки, знайти гроші і забухати. Тож на роботу прийшла з бадуна, у чоловічому одязі й розбитою губою, бо якісь далбайоби доїбались. Андрій мовчки приніс мені пива.
Так, а шо вона проти мене? Чи вона занадто ванільна, щоб зніматись у мене.
Вона трішки прихуїла, а потім
Ти взагалі, що чи хто??
Я???? Ярослава Слобожанська. Відкуси.
Ця дівка ще хвили десять стояла і тупо втикала, а потім випалила
Невже та сама, найбільш скандальніша і успішна фотографша нашого часу???
Ну, шо паспорт показати???
Ні, все знімаємо. Мене звати Міла Цюріх, модель.
А іще і ****ь, бухарка і трішки бавляща наркотой…
А ти мені вже подобаєшся.
Так пройшло наше знайомство. Ми починали працювати. Вона була особлива. Мені дуже легко було з нею. Міла дуже відрізнялась від усіх інших кобил, шо я фоткала. Вона не була черговою стервзно –****окурвою, яку швидше відфоткати і проблюватись. Мені було цікаво з нею.
Після роботи ми залишались з нею вдвох, сміялись, гуляли, коли Андрійки був у відрядженні пили, бавились травкою, інколи побільш серйозними речами. А одного разу я залишилась у неї на ніч і…все сталось якось дивно, ми накурились і ловили приход, а потім поцілувались, ще раз іще, а потім це були не просто поцілунки, а щось більше. Пристрасть і жага до чогось нового. Я бажала її, а вона мене. Ми не моголи зупинитись. Я розуміла, шо кращого наркотику ніж вона не існує.
                ************************
Я хотіла сексу з дівками. Коли Андрія це зайобивало, і до того дуже жорстко, то він уходив геть. Я не могла зрозуміти одне – на *** він зі мною панькається, шо йому треба. Бо за емоції, і почуття вйобувати якось не дуже.  Я схожа було на шмат м’яса який всі хотіли, я була як цуцик  любіть мене, бажайте, і всі жадали. Мені нічого не було заборонено, все шо я хотіла вже було.
Іноді мені ставало сумно і я їхала до своєї рідної людини, Міла…так лише до неї я могла повертатись знову і знову. Вона ніколи не питала про проблеми, і не грузила мій мозок, вона це моє все.
Одного разу я почула її розмову з черговим хлопцем, але розмова була не така, як завжди. Я запитала,шо це таке, але відповіді не почула.
Чомусь мої ****ські роки йшли вперед, а зупинитись, по дорослішати не можу. Це все минає, я залишаюсь одна, ні є хто-то звичайно, але не то шо потрібно.
Коли Міла офіційно сказала,шо у неї серйозні стосунки з якимось Русланом і вона йде від мене, я спочатку вирішила,шо це жарт.
 Йоп ти Міла, какого ***. Ну смішні у тебе жарти.
Ярік, я серйозно. Я – кохаю його. Ти класна, але це все було захопленням. Я не хочу більше бухати, ширатись і трахатись не знано з ким. Мені набридло. Тобі раджу знайти ту людину з якою у тебе все вийде…
Бля, а якщо я вже знайшла. І ця людина мене зараз просто тупо кидає
Не починай
Слухай, да пішла ти на ***. Ти в мене не одна, якось переживе. Гадаєш, шо ти бля найохуєнніша баба. Помилка. Піздуй до свого тихого, сімейного життя. Коли заєбе – адресу знаєш!
Ти не права. Нащо ти так. Я  його не покину і він мене також. Ми кохаємо один одного.
Да?! Хто мнє піздел,шо я тебе не кину, ти в мене і тільки ти кохана й єдина? Шо хочеш сказати, шо не було. Ти мені на *** пізніш. Зрозумій, так життя не збудуєш. Підйомами і піздежом. Відповідай за базар. Ти ніколи не зможеш бути як всі. Ми з тобою однієї породи. Визнай це,і…заспокойся.
Так наша розмова продовжилась дуже довго. Міла хотіла навстьогувати,шо вона змінилась і блаблабла. Але згодом сказала
Так. Я – ніколи, чуєш ніколи не змінюсь. Але я намагалась. Мені по ***  правильно чи неправильно шо я роблю, головне щоб мене перло. Так ось, я зараз маю вибір, і найбільш боюсь помилитись. Але після нашої розмови зрозуміла одне ДА ПІШОВ РУСЛАН НА ХУЙ ЗІ СВОЇМ КОХАННЯМ.
Ці слова мене вразили. Я не хотіла руйнувати чиєсь життя тим паче коханої.
                *****************
День був ***овий, я б сказала навіть  дуже. Якщо не брати до уваги деяких  моментів, то хуйово. Добре те, шо у мене з’явився  ще один домашній мешканець. Він такий гарний, шо просто відпад.  Не знаю. Я, мабуть, скоро з глузду з’їду, я вже починаю на дітей задивлятись. Бля, втрачаю катировки.   Я вже не хочу бухати, курити, трахатись з ким – не будь. Це - безглуздо. І мені якось дивно чути це від себе. Я ніколи не зможу змінитись, єдине погане в мені те - , шо я палю цигарки. Оце – дійсно хуйово.  Багато разів намагалась кинути, але бля значить не припікло, або я далбойоб.
Так, ми колись всі разом ще зустрінемось, - сказав колись хлопчик років з 18. Тоді я посміхнулась і…і все. Пройшло 10 років і я стою в трусах і брудній чоловічій майці, в супермаркету у черзі за цигарками і чую:
Я ж обіцяв, ось і зустрілись.
Спочатку я не в їхала, думаю як завжди палять на мене і піздять, а тут цей хлопчина підходить до мене і говорить це знову. Я починаю все пригадувати, а потім розумію, що це він, Віталик, - мій маленький хлопчик, який був закоханий у мене багато років тому. І тут, через багато часу стоїть переді мною дорослий, заможній вже чоловік, і дивиться тими ж очима, з тим дитячим поглядом в якому можна прочитати, захоплення і кохання, жагу до мене, як і 10 років тому.
Ну привіт, дитино!
Хто б казав)))
Ну, як справи? Одружений? Дружина? Діти?
Ні.. я бачу зате у тебе добре. Ти як завжди – неперевершена і неординарна!))))
Да пішов ти!!!))
І до того, - мила у спілкуванні)))
Шо, чим займаєшся???
Може прогуляємось?тобі скільки потрібно часу на збори?
Я шо пахожа на бабу, яка години і дні проводить у дзеркала?? Чи тобі соромно зі мною гуляти в такому вигляді?А?!
Ні. Мені навіть так більше подобається. Такої красивої дівчини нема ні у кого. Ти – неперевершена.
Не ****и. Пішли, бо я плити хочу. Бля, а на вулиці прохладно. Осінь йоп ти. Треба одягнутись. Пішли до мене, я одягнусь.
Він просто такий, якщо ви його побачите, ви просто почнете дрочити. Він, він просто мрія. Я таких дуже рідко зустрічаю, ну, а як зустрічаю,то – користуюсь . він не вийняток. Я хотіла його, а він мене. Це було видно. Ми обидва знали про це, і усіляко показували. І ось ми дома, ми рядом, ми близько, ми цілуємось, ми роздягаємось, і от, той секс, той бажаний і неперевершений секс, якого він чекав 10 років, а я  - -10 хвилин. Скажений секс і в той же час дуже ніжний і інтимний, після якого я просто не можу оговтатись. Мені це було потрібно для замітки, йому для кохання. Я не люблю обіцяти чогось, тим паче давати надія. Я – рублю на корні. Так простіше. Але він не такий. Я хочу його ще і ще. Не можу зупинитись. Він просто диво, я закохалась. Я не можу нічого з собою вдіяти він мій і все.
Стоп…..!!!!!які бля в жопу почуття, потрахались, задовольнили один одного і піздуй. Почуття. Нічого нема. Я ж не така, що кохає. Так шо, - це найоб.
                *********************************
Цей, вечір видався дуже дивний!!!!! Я наїбашилась  в гівно, зайняла до *** грошей і …. піздець.  проте дізналася і побачила багато чого цікавого. Шо мій однокласник  (колишній) мутить, шо-то з моєю знайомою бабою з дитинства, я в ахуї…..((((( а шо у баби цицьки 4-го розміру*-----------------
Шо все колись закінчиться. Є багато чого сказати, але не хочу. Ці покидьки отримають, все за свої услуги. Більшість людей мені не цікаво. Якщо хтось каже, шо я схожа на Ірену Карпу, чи Люко Дашвар – піздеш. Я може і схожа, але пишу про буденне життя багатьох людей. Все  ці: герої не придумані, в реальному житті вони всі існують. На *** мені піздити. Ти х по пацану живеш, пацан сказав, але не зробив… шо тут класного???? Мені не потрібні пусті слова, мені потрібний базар, за який можна і треба відповідати, а все інше – хуйня.
О беспалево, це по мені, хто мене знає підтвердить. А шо, на *** мені всі ці нагороди, беспалево – це правильно. Моє життя  це суцільне ванільно-сопливе кіно в якому не має ніяких моральних цінностей,бо вони настільки малі, шо просто їх не видно за цим угарним життям та  угарними ночами.
Всім щось потрібно: гроші, кохання, щастя, а мені?? Мені потрібно бути усюди, мені потрібно бути кимось. Якщо я бути голодранкою і бомжом, але я буду ВІЛЬНОЮ ЛЮДИНОЮ. Зауважте ЛЮДИНОЮ ВІЛЬНОЮ, яка буде робити справи.
У мене є чоловік, так я одружена, на дівчині. Я – бісексуалка. Мої вчителя вважали мене соціально-небезпечною. Багато знайомих відійшли від цих тем, але я – ні. Я ніколи, чуєте, ніколи не зраджу своїм принципам , друзям, а тим паче ідеї, ідея, яка допомагає  мені жити, а не існувати, ось це справді круто.
                ************************
Так, пригадуєте Платошу??? Який був торчком, а потім одружився??? Ага, шо ви як гадаєте вони щасливі?? Спочатку все було класно, вони такі закохані, гарні. Коли вони розійшлись, шо тут гарного, коли в нашому суспільстві одні шлюхи. Підараси  і ****і готуються стати новою ерою, для малалеток прикладом, для себе лицимером.
Так от, він зустрів якось ту суку Кірочку, так, так ту наркоманку, і шо, він кинув усіх і приволікся до неї все продав заради нової дози. Її посадили, а вона – померла на допросі від ломки, він – від передозу. У нього народилася дитина, одне лице він. Яся, бідна дівчинка Яся, за шо її таке горе. Кажуть Бог є. він дає нам випробування, але Яся не витримала, почала зніматись,  стала ****дю. А дитина росла. Дивилась на маму. Цей хлопчик (теж Платон) довго терпів, а коли йому виповнилось 10 рочків, пішов на район, став мутити справи, і  в 15 вже помер від СНІДУ.
                ********************
Мій чоловік, у якого моя душа і серце, кожного разу розбивав та травив, але я стала сильнішою, і розумнішою. Коли він це признав зрозумів, - Я ЗМОГЛА ПЕРЕМОГТИ ЙОГО. Я СТАЛА ОСОБИСТІСТЮ. А він, його посадили  на 7 років. Він вийшов, але кохав іншу мою подругу, до кінця свого жалюгідного життя, а ця дівка, стала повією. Бо батькам вона на *** була не потрібна. Їй хотілось красивого одяга і всяких там цяцьок. А за все потрібно платити, ну вона і поплатилась.
Я почала розчаровуватись у людях ще в 15 років. Дивно, але я розуміла шо треба щось змінювати. Стала веганом, зміняла зовнішність, свій стиль життя. Але досі пам’ятаю, як я не могла втриматись від хапки, і бухла. Зараз я можу дозволити собі все, але мені це не цікаво. Мої цінності змінились. Я розставила свої пріоритети, і завдяки цьому досягла того що є у мене є зараз.
Хлопець, на якого я покладала сподівання, він творча людина, але закохався в малалетню шлюшку, яка могла відсасати у будь-кого, і майже погубив своє життя. Якщо подивиться на моє життя можна прослідити таку цікаву лінію, у мене по життю, супроводжує якась ***ня. Але зрозумійте, я не піддалась системі, можливо трішки, але НІ! Мені стало по хуй ще в 13 років на все.
                *****************
Торгувати наркотой?? Запросто. І таке було. Мене всі хотіли, але запевняли шо я ****ь і тарчок. Але ти не повірив. У мене було багато навіть дуже багато хлопців і дівок. Різного віку, і орієнтації. Але кохала я лише раз і одного.
 Як усі ходила до школи, товаришувала зі старшими, хапала, торгувати почала в 18 років наркотою. Собою?? Дуже дорога, ніхто не може мене содержать. І не потрібно. Я шо наймичка. Я баба, у якої не має певних планів, я живу сьогоденням, бо можливо помру завтра. Так шо на *** мрії, живіть реальністю.
                ******************
Моя дівчинка заради якої я кинула Андрійка, шо,-  народила дітей троїх. Одружилась. Стала домохазяйкою. Тихе сімейне життя. Це ***ня. Вона проміняла свободу, і радість життя і весь цей кайф на борщ, мудака чоловіка і сопливих дітей.
Я ніколи не буду одною. До мене постійно хтось приходить, я не можу поплакати, граю на гітарі, не сплю сутками. Ти чекаєш мене,  а я не пам’ятаю нічого. Прикро ****ь, прикро. Так все гарно починалось. Все прикро, і соромно за мене, а мені.. – по ***. Я розумна. Я намагаюсь посміхатись і плювати на все, так і відбувається. Нічого вже не залишилось у мене, прикро,блять. Ну, а шо робити це – життя йоп ти. Мої чоловік за яким я одружена, живе з хлопчиком. У них там сходки,  в їхньому будинку вписки, а я живу в гівні. Ні люди мене або люблять, або по хуй.  Я не можу їх напрягати.
Черговий раз наливаю собі. Я була всім потрібна, а зараз так тож всім потрібна, але мені ніхто і нічого не потрібно. Моє життя це суцільні роздори, гульки, і весілля. Моя дитяча мрія жити весело  і красиво справдилась.
 Мені важко розуміти людей. Вирішуючи справи, я розумію, воно того не варте.
Чому, пишу книжку??? Я лікуюсь в нарко диспансері, від нарко залежності. Мне навідують друзі, приносять фрукти, газети…палю цигарки, лікар каже, шо потрібно говорити, єбать, мене нудить від розговорів, я стільки вже набазарилась шо на 100 років вистачить. Я краще буди писати. Лікар, я сама за фахом лікар, вивчилась, їздила по світу, практикувалась, а потім стала *** знає ким. Так весело ніхто з моїх однокласників не живе. Якось, коли нашу клініку виводили у місто, це раз в 2 місяця, зустріла, своїх колишніх однокласників.  Баби, або домогосподарки, або одна працює офіціанткою,а закінчила національний і фах іноземні мови, перекладач, інша спилась, хлопці один воєнний, інший – водій, третій безробітній. А я така бля відома, шо піздець серед наркозалежних. А це навіть катіровка. Моя вчителька 10-11 класу так і прогнозувала. А шо я досягла усіх свої висот, які  ставила перед собою. Зараз мені потрібен відпочинок.
Пройшов рік,ні бля – два. Я вийшла з лікарні. Поїхала до сестри, там племінниця Лілія, моя дівчинка маленька, бля їй 13 років. У неї перехідний період, среться з батьками, починає палати, фарбуватись ярко, одягати короткі спідниці і каблуки. Я одного разу помітила цигарки, помовчала, побачила гандони, промовчала, але коли побачила траву, вже позвала її на дорослу розмову.
Ти шо йобнулась, ну *** тобі потрібно це. Тіки не кажи шо не твоє
Я лише раз попробувала. Сказали, що не попре.
Бля, а якщо героїну пренисуть, а? чи шпирнутись запропонують?
Ні, ні ви, що я ніколи.
Ага, з цього все починається. т думаєш де я два роки  була?
Як де, в Індії, мама сказала.
Ага, конечно, бля.  Лікувалась  від наркозалежності.
Да??????
Все починалось з травки. Слухай, я – погубила життя своє і багатьох інших. Але якщо ця ***ня погубить і тебе, я ніколи не пробачу собі цього, ніколи. Ти чуєш мене, НІКОЛИ.
А ви мамі не скажете??
Якщо не будеш цього робити, - ні. Але зрозумій, я можу прохватити  тему з закритими очима. Пообіцяй.
Обіцяю.
Дивись. Якщо с****иш, відхватиш. Потрібно відповідати за базар, а тим паче за обіцянки.
Добре.
Коли, ти повертаєшся в світ, через кілька років, розумієш, майже нічого не змінилося. Стало більше гівна. Але все стабільно деградує.
                ********************************
Мій самий коханий чоловік радував мене кілька років, але ставало дедалі важче знаходити спільну мову з нібито друзями. Коли їм було щось потрібне, я робила, йшла на уступки, коли мені щось було потрібно, то все піздець. Їм ніколи не зрозуміти мене, а я їх розуміла..
На *** все це. Живу, і ахуєнно. Він мій, я його чекала. Він найкращий, хоча і трахав кого не треба, але все заєбцом. Я ніколи не думала, шо буду такою. Мій дуркуватий характер робив все за мене. Доводилось днями і роками втримувати себе від гніву. Мене зайобувало те, шо всім на мене по хуй. Мій стимул і кредо таке: « Якщо до мене хуйово відносяться, то я також так відношусь. Якщо навпаки, то й навпаки». Це мене ніколи не зраджувало. Якщо хочеш нажити собі ворогів, - краще заведи друзів. Ефект, просто вражає…
Коли хочеш чоловіка чи жінку – не стримуй себе, забий на все і всіх. Краще бути одному, бо нікому вставити ніж у спину………..!!!!!!!!!!!!!!!
Все ставало на свої місця, мої коханці ставали дорослішими, розумнішими, але їх об’єднувало одне, - ніхто не міг забути мене. Ту, яка подарувала їм незабутні враження і море позитиву, спілкування і багато  такого, чого важко знайти в пересічних людях. Іноді не потрібно з кимось переспати, можна лише спілкуватись… не відпускайте ніколи тепла із свого серця, думайте, відчувайте. Мене кидали, я померала, але жива , живу і бути жити.
              ***********************************
Мій коханий Андрійко, поклав *** на мене. Мені ставало все цікавіше бути з дорослими, ніж з однолітками.  Було у мене двоє хлопчиків років по 13-14. Але, я скажу вам, там такі дітки, шо ая-я-й. це важко зрозуміти, коли навколо тебе дорослі чоловіки, а тут хлопчики. Мене любили усі, мене хотіли усі, але з часом тобі становиться по хуй на усіх, ти живеш у своєму світі,  не помічаючи нічого і нікого, лише, коли хтось намагається розворошити твоє життя, ти стаєш і дивишся, шо відбувається.
           *************************
Його звали Єгор. Він був старший на 5 років. Він мене цікавив. З ним було просто. Ми мовчали, не напрягали, не срались. Все було класно. Прийшов час ми з ним страхались, кохались, називайте, як хочете. Це важко зрозуміти, але ми були цікаві один одному. Наше коло спілкування звузилось до мінімуму. Ми часто залишались вдвох, годинами дивились на небо мовчки, це було дивовижно. Він був неперевершений. Але все добре закінчується. Ми подарували один одному щастя, надія і відчуття свободи. І розійшлись, якось не звично. Без вияснення відносин, як познайомились так і розійшлись. Це добре, бо ніхто нічим не був зобов’язаний, це і було основним плюсом. Нам просто було ахуєнно.
Міла, о мила Міла. З сльозами на очах вона згадувала і буде згадувати той час, коли ми були разом. Це її найяскравіші спогади. Її чоловік  і діти ніколи не дізнаються про її минуле, старі час не повернути. Вона шкодує і плачить кожної ночі. Відчуває провину за те, шо трапилось. Але, шо трапилось, то й трапилось. Я її не виню. Значить так мало бути. Тут ніхто не винен, можливо я, але вже байдуже. Це ніколи не буде відомим і назавжди скриється в попелі, який буде розвіяний вітром у полі, як було у заповіті, все майно буде розділене, країні – ***, великий і товстий. Я робила, шо могла, але система виявилась трішки сильніша ніж я. не подумайте, шо я здалась чи зламалась. Я не перестала боротись, я воювала до останнього подиху, до останнього удару серця. Це просто дало поштовх іншим, доказом того, шо можна боротись. Я пошатнула систему і вона дала збій. Збій у програмі, яку вважали бездоганною, і не зламною, щоб її зламати потрібно досить багато часу. Але на зміну старій прийде нова система, краща або гірша, - це залежить від вас. Все одно з нею боротись будуть інші і так до кінця життя. Краще боротись, ніж ні хуя не робити піздити, про добре чи погане, засуджувати інших і все таке. Це все хуйня. Просто інколи потрібно зупинитись лише на хвильку, подумати і йти далі, а краще бігти. Бо я знаю, як може заносити, тим паче на поворотах, ти робиш круті віражи, тобі заздрять, але не всі знають, шо вони тобі варті…..
Тож любі мої, йдіть на *** зі своїми повчаннями і посилайте інших. Хто не був молодим, той не робив помилок.

Прости, прощай
Я ухожу, и больше не приду.
Ты если, че вещи забери и на полку положи ключи…

За все потрібно платити. У кожного своя ціна, але знайте, яка б вона не була, вона – дуже дорога….
            

                Глава II
Якщо всі бажають жорсткого відношення, то вони його отримають. Мій чоловік завжди був бля мене взірцем і прикладом для наслідування, але  хулі мені треба? Дуже люблю секс, наркотики і рок-н-рол. З роками почнеш розуміти всю ці ідеологію, а доки ти молодий – тусуйся.
Мої чоловіки, завжди доводили мене до оргазму чи я їх, радше я, а потім тупо кидала, це було круче сексу. Головне не сам  секс, а процес від і до. Найбільш жадане тоді, коли ти до цього йдеш, ти це завойовуєш, а потім на ***. Багато гарних людей навколо мене, але більшість тупі суки та мудаки, які так і прагнуть, коли ж ти бля наєбнешся чи проколишся. Та бля – НІКОЛИ, відсасіть.
Можна купити гандонів, трави, бухла, баб чи мужиків, але справжніх друзів  -НІКОЛИ. Вони – НЕ продаються. А якщо й так, то бля дуже дорого, тобто безцінні. А шо бля такого?
Макс, ти скоро закінчиш страдати ***нею? Це зайобує.
Ні, так, так.
Ти, бля йоп ти ваще нормальний. Шо за набір слів.
Все,все.
Шо все, все. Я взагалі спілкуюсь із тобою.
Чого ти. Зараз усе. Я ж працюю на відміну від інших.
Шо, підєбати вирішив. Мені не потрібно працювати, тим паче на комерцію, як де - які.
Ага, і гроші тобі не потрібні.
Ні…
Ну піздуй.
Окай.
Зачекай, ти чого, я жартую.
Тупі жарти, в принципі, як і сам жартівник.
Ну, чого ти знов…(((
Да піздуй ти вже. Я взагалі приїхала по справі, а ти тут піздіш  та піздіш
Валяй.
Дуже просто. Є товар, потрібні покупці.
Бля, ти, що знову починаєш. Ти тільки-но з лікарні вийшла, лікувалась на ***, якщо знов за своє?!
Так я, бля, не собі. Я не приймаю. Просто дурні гроші, та ***ня всяка.
Бля, ні.
Ну будь ласка, мені потрібно((((
Скільки?
Як завжди
Окай, на Бульварі о 22.30….
Так у мне налагоджувалось життя. Дивно, але чогось на мене зовсім не звертали уваги. Типу взагалі не було нема і не буде. Прикольно, з одного боку, а з іншого, як ота із моїх курвочок ходжу собі, і все. Помру ніхто і не дізнається. Бля завжди Макс виручав. Цікаво, як так Тарас та Козирський, Стася, Діана, Андрій і…Міла, моя кохана Міла?....
Важко дуже важко, але потрібно боротись, щоб зламати систему, потрібно її зламати у собі, а потім далі…. Вперед і тільки вперед у нас не має права на помилку і вже не буде другого шансу, лише на цвинтар.
Нас просто вбивають і ґвалтують політичні суки, готовлячи нам нове пекло. Ми по одному не можемо всього змінити, але я не боюсь казати правду в голос і не відмовляюсь від своїх слів. Не хай мене посадять, але я буду знати,  що донесли людям істину, яка криється за дешевою маскою під назвою «політика».
Мені просто по ***. Якщо вже на те пішло, то слухайте. Не потрібно десь ховатись, відмовляючись від своїх слів. Якщо ти, щось, комусь сказав – відповідай за це. Якщо ти комусь, щось пообіцяв – виконуй. Якщо ти будеш найобувати своїх друзів, то добрим нічим не закінчиться. Бо якщо вже під’їбав друзів, шо казати про інших.  В колі хоча б друзів будь самим собою. Всім піздато, коли разом, але буває усіляка вздрочь, шо піздець.
Коли мені кажуть, шо я всіх кидаю, і я винна у всьому, моя стандартно відповідь, яка канає завжди і усюди:
 « Якщо я така ***ова, то пошліть мене НА ХУЙ».
Це переконливий аргумент, на усіляку вздрочь.
Коли люди тобі заздрять, вони просто або дурні, або просто не знають  в скільки воно тобі обійшлося. Це важко, але любі зрозумійте, ніколи не можна зраджувати своїм принципам, і ніколи не підставляйте своїх товаришів і друзів, бо хтозна, можливо, завтра на його місці можете опинитисьВи.
Я уходила красиво, завжди якось по особливому, не бажаючи нікому поганого. Вот і все хтось чекає, хтось страждає, ну, а хтось уходить, щоб ніколи більше не повертатися до цього лайна.
Згадують той час, коли ми всі разом гуляла і з  насолодою коштували нове життя. Ти казала, що не можливо один без одного, так бля, як так. Все можливо. По кільцю – і все. Крапка. На *** все це,  мені важко кинути палити, але дуже легко розставатися з людьми, тим паче  з тими, хто мені неприємне.
   *********************
Макс, це ти????
Ні, бля, привид ти чого стримаєш, ти раніше ніколи, а зараз…
Ага, було, після лікарні, я піздець стала дика.
Буває, я приніс…
Окай, дякую….
Це точно не тобі???
Ні, але ні. Точно НІ.
 Я не пробачу, розказуй!
Так, це мені. Мене поставили перед вибором, або наркота і робота, або тихе сімейне життя і забуття…
Ахуєть. Ти ж на *** лікувалась?
(((((((((((((((((((
Так все пішло поїхала заново. Тільки я почала розуміти,  з ким можна товаришувати, хто кине, хто спалить мусарам, а хто підкине грошей. Все нівроку, доки не зустріла Мілу.  У крамниці стояла в черзі на касі , як завжди і тут серед натовпу вона, вона моя дівчинка, яку я до нестями кохала чи кохаю, тут заплуталась..
             ********************
Я нічого не шукала, як-то кажуть воно само знайшло. Сиділа собі задротила, а тут ова, невідомий номер, блаблабла, і все-таке. Ну, а хулі мені, важко спілкуватись, чи шо. Уявіть собі, йоп ти все життя мені талановить, він закохався в мене ше до зустрічі. Ахуєть. Оце круто і не потрібно було нічого робити він вже мій. Мені так цікавить навіть більше  ніж звичайно, бо так  мене більше подобається.

Він признався мені у кохання. Це так мило, шо просто піздець. Але я розумію, шо мої поневіряння триватимуть не вічно  і, шо мені потрібно зупинитись. Як же легко я вирішую чужі проблеми, різних напрямів, а свої зусь….. ніче все ше по - переду, я всі доведу, шо я ахуєнна баба.
                ***************
Стася, жила весело. Вона підтримувала у скрутну хвилину, але все ж таки….. її життя наповнилось чимось зовсім іншим. Я інколи просто не взнавала її. Це щось було дуже страшне, коли людину знаєш дуже довгий, а потім через деякий час,ти просто її не пізнаєш і тобі стає дуже лячно,  ти нібито знаходишся у іншому світі, або всі навколо тебе  просто  не розуміють. Це важко.
  Про мене думають лише одно. Я думаю ….. я зовсім не думаю. Знов прийшов жовтень, і я нібито знов згадала свої 15 рочків, як все починалось, як  все було ахуєнно. Як же я хотіла хоча б на день повернутись у той час, щоб все було так, як тобі…. Але, але, але. ……………………………..
                *********************************
Не можливо забути про Єгора. Він просто мудила остання, потрахався і пішов, але тут стервозна егоїстична ****ська баба все змінила, бо вона просто ахуєнна баба, яка творить таке, що піздець. Коли кажуть : «Ти повернулась», то  всі під цим криють просту банальну істину. Тобто бійтись її, вона повернулась всім і усьому ПІЗДА.
  *************
А воно все їбаше по мозгам, вже нема порятунку навіть у траві і наркоті, лише цигарка за цигаркою і гітара. Бля, хулі так важко і прикро за усе, але шо тут такого, всі колись робили помилки. Я розумна, намагаюсь змінити своє життя.  Мій творчий друг каже, шо головне щоб перло і ти ловиви від цього кайф, а все інше – ***ня. Йому також прикро за те, що розміняв життя на баб, бухло, а за музику – ніколи, бо вона його істина і все життя, заради якого варто жити.
Живіть для чогось, якщо не можете для когось, то просто живіть. Знов ця осінь. Ці спогади. Це важке становище. ….. тут краще помовчати, але….. важко, дуже важко. Він приїде на години дві, ми вип’ємо, поцілуємось і …………… і все, він поїде, як завжди ми розійдемось на кілька тижнів або місяців. На ***???
   *******************
Мої почуття не давали мені спокійно жити, бо, коли ти щось відчуваєш, ти це переживаєш, ти про це думаєш, а це ускладнює процес інших дій, тобто заторможує. Його слова і його постать повсюди. У кожній пісні, у кожному подиху, у кожному ковтку. Реально не знаю, де ти, що з тобою. Сиджу, думаю, плачу, але як ти кажеш –:
«Забудь що є таке, як сльози, ти не повинна, чуєш Не повинна плакати, ніхто цього не вартий.»
А що поробиш. Ти нікому, ніколи не був потрібен. Не зламай свої каблуки, коли будеш покидати мене.  Я кажу лише раз, ніколи не повторюю. Пограй зі мною, що важко? А як мені було? Ти цього  не питав. Награвся? Слабо. Починаємо заново. Все зникає, але залишиться спогади, і вони будуть тебе мучити, не давая забути, шо ти наробив. І ти не зможеш усе скинути на мене. Твої очі – червоні, а на обличчі написано – « Прощавайте. Я не повернусь». Але знаходяться такі люди, які рятують твоє нікчемне життя, яке ти змарнував. А, коли врятували, продовжуєш його марнувати. Нащо??????????????????????????
   ***************************
Знов важко. І сумно. А шо поробиш. Він забув. Вона не подзвонила. Він засмутився. Вона – забула. Таке трапляється, і досить таки часто. Це з одного боку добре, а з іншого – плакати потрібно. Бо, як кохані люди можуть забувати один про одного………
Ти хто? Бог? Чи Диявол?   
 Бог?  - так врятуй мене.
Диявол? – так забери мене за мої грішні справи.
Що? Не хочеш? Важко? ****иш. Тобі це нічого не варто, для тебе це проста справа, яку ти виконуєш стандартно, але, але…. Завжди є  «але».
Що поробиш. Ми починаємо нове життя, залишився усе лайно в минулому, все ***ові стосунки і т.д.
Покинь мене, забувши про все. Забудь мене, так буде легше. Я ухожу, і не повернусь. Ти обрав краще для себе, а не для мене. Будь щасливим. Спробуй без мене, я часто тебе бачу, твої очі, слова, твоя поведінка. Коли вирішиш повернутись до мене, я вже не прийму тебе, ти розміняв мене. Коли побачиш мене, зроби ласку, видай, шо ми не знайомі. Так буде краще для обох. Ти мене залишив, але я поборола, я – жива, а ти страждаєш. За все потрібно платити, тож твої страждання, це – твоя ціна. Але буває, шо до такого дорога ціна, шо просто піздець, краще померти ніж розплатитись .
Якщо можна пробачити, то не можливо. Він кохає і він повернувся. Знову осінь. Як же задовбала мене ця пора року, хоча вона найулюбленіша. Тож потерпіти можна.
Моє життя наповнилося барвами, коли я вперше поїхала з країни на півроку, це було щось. Перша країна в яку я потрапила Індія, моя заповітна мрія справдилась, я побувала в Індії, яка мене зачарувала і подарила мені відчуття гармонії й рівноваги. Я повернулась зовсім іншою.
 Круто, коли ти комусь потрібен, я була одна, тобто ніхто не дзвонив, не писав, а тут на тобі. Всі прям знов згадали про моє існування, всі мене кохають і чекають на мене, а я така сука, яка не рахується ні з ким.
  *********************************
Я – сука.  Це і є моя візитна картка на все життя. Коли ти хочеш когось, бажаєш, як скажений біжиш за ним, а він тобі відмовляє або пригнічує, ти становище все більш жорстокішою, врівноваженою, без емоційною, просто падлюкою.
Повернемося на пару кілько років назад. В той час, коли ми єбашили, шо навіжені. Тоді всі були щасливі, незалежні такі. Просто ахуєть.
Да здравствует БУНТ!!!!, - горлали всі ми.
Похуй на закони, зламай систему, - оце веселуха.
Купа плану, бухла, вільних стосунків, за які нічого не буде. А шо ми отримали за це зараз? СНІД?Трипер? розбиті і серця? Зруйновані життя?  Та шо тут йоп ти, казати. Ми всі вляпались у таке гівно, шо треш. Нащо було покидати це все? На *** ми пробачення благали, повертались додому заради того, щоб побути тілько годин в адекватні, попрощатись а потім в гівно убитись. Ніколи не буде винних, ніколи нікого не впізнаємо, легко, тому що я залишився без Батьківщині. Коли вона все-таки зрозуміє, шо це просто угари, а життя – це і є справжній угар, то, мабуть, буде пізно. Мені ніколи не здавалось, шо я не такий, тобто, шо чимось відрізняюсь розумово, зовнішньо.  Я просто є сам собою, не приймаючи до уваги різної хуйні, шо переслідувала мене. Я просто жорсткий мужик, який бере від життя все шо є і того чого нема, - також бере. Так що вам не пощастило, якщо ви не знали мене, бо ви втратили майже все своє життя. Мої угарні дні приносять ниску цікавих, неперевершених і незабутніх подій,які можуть супроводжувати вас протягом всього життя. О це є круто
Мої чоловіки ніколи не стикувались між собою. Вони знали один одного, але не знали, шо я була з кожним із них. В цьому був і кайф. Коли можна нанести удар? Коли найменше його очікуєш, тобто так «нежданчік».  Все це роки тренувань. Коли тобі майже 35рочків, а за усе життя ти крім хапання, трахання і бухла нічого робити не можеш, от тоді і стає сумно. Сумно, шо аж просто піздець.
Тримай друзів близько, і ворогів утримаєш. Це не така вже і банальна разочка. Коли ти хочеш пригнітити людини, ніколи, майже, ніколи не йди ва-банк. Якщо ти не профісеонал, то просто станеш далбойобом, але засмучуйся -  азам, також не завжди щастить. Побільше слів. Але кожне слово обоснуй, зроби діло, яке доведе ці слова.
Був  у мене знайомі, який був схожий на хоббіта. Він був добрий, але багато чого казав, того чого не потрібно. Мені було класно з ним, коли він дзвонив, писав. Він угарний, вічно працював, дробив. Він казав:
Хто не дроче, той не мужик!!!!!!!!!! – це було його життєве кредо.
Взагалі у мене угарні друзі. Дві хапки мене вбивають, я знаю, шо ти просто відішлеш на три літери. Ми люди, які можуть плакати, відчувати, але ти цього не зрозумієш, бо ти – ЕГОЇСТИЧНА СТЕРВОЗНА-****О-КУРВА. Як ти полюбляєш казати.
Декому це здається на роздвоєння, але прикро, шо мене важко зрозуміти. Не хай всі думають, шо я небезпечна людина для суспільство. Побільше таких людей і можливо наше суспільство стане краще.
   ****************
Назавжди я залишусь у вашому розуму, бо дуже важко мене забути.
Втомився..
Я також;
Давай поїдемо?
Я покидаю тебе, а ти….. мудак ..
Ти шо?? Я тебе кохаю, це ти сука..
Ні, ми не зможемо..Забуть мене..
Ніколи, чуєш
Це безглуздо. Мені важко ти розумієш. Наше життя – це неможливе…
Ти вигадуєш, ми ж одне ціле. Ти та єдина. Згадай всі ночі, всі дні….
Не плач. Це не потрібно.
А ти що не плачеш?? Або твоє височество вважає, що це дуже низько.
Плачу. Але без сліз.
??
Ти ж чоловік, а не ганчірка..
Справжні чоловіки теж плачуть, ми ж люди.
Мені похуй. Все крапка. Прощавай.
Ні…….
Геть…………………!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Так закінчилось ще одне неподільне кохання двох людей, які до речі нагадують багатьох. Більшість були в таких чи схожих ситуаціях. Тож кожен розуміє, як все-таки важко. Сумувати – ні. Плакати  - ні. Страждати – ні. ЖИТИ – ПРОСТО ЖИТИ.
   *****************
Шо варте уваги?? Тебе не має поруч. Мене вбили, зґвалтували, а почуття не повернули. Гадала, шо повернешся, а ти…. Дим цигарок, горілка, коньяк, який вчора не допила.. беру дві пляшки, всі  гадають, шо не одна, а насправді… шоб ніхто не знав, шо напиваюсь сама, сиджу годинами і просо плачу, на мене находять такі істерики, шо інколи дуже важко скласти все до купи і зрозуміти, шо і де.
   ****************************
Що я скажу. Вона курва. Я просто угарний мужик, а вона вирішила, що така просто неперевершена і я не зможу без неї?? Розійшлись, і *** з нею. Хлопці, випивка, наркотики, і дівчатка доступні і без зайвих запитань. Але набридає, а що поробиш. З одного боку – хуйово, з іншого – угарно. Та пішло воно все під три чорти. Мені байдуже, коли і що. Так той так!
   *************
Цікаво, а якщо звести однакових осіб. Тобто курву і мудака. Уявляєте – вони покохають один одного і будуть разом творити всі ці чорні справи. Це дикий треш. Ні, я звичайно паскуда, але не така, щоб, хоча хто знає….))))))))))))))));
   ************************
 Якщо я колись ще повернусь до такого життя, то лише, як засіб покарання. Багато чого відбулося чи ще більшість по - переду. Але, все ж таки, шо робити?? Мабуть просто жити, коли тобі буде здаватись, шо ти помер, тоді ти домігся перемоги над самим собою. Тоді ж можна розпочати нове життя, тож починаємо.
Нічого не хочу побажати чи дати поради, лише одне, ЯКЩО ВОНО ГІВНО, ТО ХАЙ ЙОМУ ГРЕЦЬ. Задумайтесь над цим….
      ***************************
За останніх кілька днів, я гадала, шо все закінчилось, але це ше не все. Адже життя триває, а ми живемо і рухаємось разом з часом.
Коли я вперше побачила його він був, цікавої зовнішності, приємний на погляд і цікавий як співрозмовник. Одразу ж зацікавив мене, як чоловік, але якщо мені потрібен був лише секс, я б його отримала, а так…. Мені не потрібно було щось придумувати, він бачив і відчував мене такою, яка є насправді. Ми ніколи не сварились і навіть, коли дико гнали біса, тож життя було веселе.
  Інколи ми не можемо зрозуміти, що  з нами відбувається. Живі чи мертві? Любимо чи навпаки? Нащо знущатись над кимось, якщо кожен сам придумає й обере собі вирок і покарання. 
 *******************
Багато часу пройшло з тог моменту, коли я з радістю і дитячою усмішкою чекала на компліменти, прояви уваги і на безглузді залицяння. Зараз мені зовсім байдуже не це. Мене ні чим не здуваєш, адже життя навчило багато чому. Тож, якщо я не відповім вам взаємністю, то не плачте, це не означає, шо вас не чутно, це означає,  шо ви – така ж як і усі людина. А мені це не до вподоби, бо людина повинна вирізнятись поміж інших, і таким чином бути особистістю.
Живіть, і, мабуть, усе. Більш нічого сказати, самі доповните, якщо буде потрібно…