Вечір у степу.
Тихо, тихо у степу.
Вечір небо затуляє.
Сонце на краю землі
Іще трохи і зникає.
Вітерець легким крилом
Трави степові торкає,
Шепіт по степу іде
Та й за обрієм зникає.
Шлях, немов товста змія,
Між травою проповзає.
Пагорби та буєраки
Знає добре й оминає.
Де початок, де кінець?
Не побачиш, справжнє море.
Навіть в мріях не збагнеш
Велич, степові простори.
Вгомонилися птахи.
Поховалися у нори
Всі комахи, ховрахи
Головні в степу обжори.
А повітря, як любов,
Паморочить i ласкає.
Тихо, тихо, гомін вщух.
Небо зірками палає.
І який такий іще
Рай потрібен, я не знаю.
Степ, то воля для Душі.
Навіть серце завмирає.
Вечір з ніччю привітавсь.
Дрімота все поглинає.
Всім добраніч побажав
Степ, і сам вже засинає.
Вечер в степи. стих на украинском языке
© Copyright: Игорь Тихоненко, 2011
Свидетельство о публикации №211122000761
Свидетельство о публикации №211122000761
Рецензии
