Тихо опускаюся на землю

Я закриваю свої очі і тихо опускаюся на землю… У моїй пам’яті пропливають усі моменти мого життя… Усі картини вимальовують яскраві кольори… Час давно змінив наші серця… Давно помінялися риси нашого обличчя… Але… Очі лишились таким же добрими і загадково чарівними…. Здавалося б, давно все минуло… Нічого вернути неможливо… життя пропливає своєю течією… Але почуття, які ще досі палають в моєму серці, нічим замінити неможливо…. Знаєш, а мені ще й досі подобається зима…. Білі маленькі сніжинки… Холодні морози…. Довгі вечори…. Але не із-за цього я зиму полюбив…. Адже кожної зими, ти була біля мене… Лише зимою не було між нами розлуки…. Лише тоді ми проводили усі вечори разом… Можливо тепер я її зненавиджу… Адже зима забрала тебе у мене…. Лишила мене одного…. Ти ніколи її не любила, а я обожнював…. Тебе… Ні з ким не ділив…. Хоча… Тепер усе помінялося…. Ні, свята я ще досі не люблю… Адже, ми ніколи не зустрічали свята разом…. А так хотілося… Новий рік…. Різдво…. Лише удвох…. Напевно, я зненавидів їх ще тоді…. Коли вони нас розлучали і я лишався один…. Без тебе… Без твого тепла… Турботи…. Посмішки…. Я любив коли ти посміхалася…. Лишався без твого погляду…. Ніжності…. Чому? Чому ти Боже, мене наказуєш? За що? Чому я не можу бути щасливий?, я лише хотів бути біля неї… Дарувати усю свою радість, тепло, турботу, Ніжність…. Хотів зробити найщасливішою жінкою на цьому світі…. Чому ти нас розлучив? Чому?.... Тепер в самотності опускаюсь на холодну землю і шукаю відповіді у своїй зболеній душі…. Колись мріяли про сім’ю… А зараз, хоча б на секунду подивитись на твій образ… Торкнутись твоєї руки…. Мріяли про маленьку дівчинку… З чорним волоссячком… Маленькими пальчиками…. Великими оченятками…. Щоб кожного ранку будила нас своїм ніжним сміхом… просилася на руки…. Хіба може бути щось прекрасніше? Хіба може хоча б щось порівнятися з таким щастям? Напевно я надто багато хотів…. Мрії не здійсняються…. Можливо і ти була лише моєю ілюзією….. Лише образом моїх бажань…. Але… Чому ж тоді так важко?…. Чому ти пішла, а я лишився?.... Чому? Чому кожен раз стаючи на коліна прошу у Бога за тебе….? Молюся, щоб ти була щаслива…. Навіть якщо і не зі мною…. Боже, чому Ти так зі мною?... Чому саме я? І знову закриваю свої очі і тихо опускаюся на землю….