Мы не знакомы...

                Ми не знайомі...то вам здалося,
                як цілувались під шепіт беріз.
                Мабуть, у світі вже так повелося,
                ніч для кохання, ранок - для сліз.
                Ви не впізнали , не роздивились,
                вам до вподоби манірність душі.
                В ноги не ви ковилою стелились
                змили  сліди ваші  пізні  дощі…

                Пізні дощі…через мить якусь снігом
                все замете і забудете знов
                ніч оту спраглу, даровану літом,
                ніжні обійми і грішну любов,
                святість сльози , погляд високо, в небо,
                щоб відшукать ту єдину зорю…

                ми не знайомі…не згадуй, не треба
                я це собі ще не раз повторю.

                Веточка Вишни
         


Мы не знакомы... и "люблю" не про нас...
Не было ночи... в середине июля...
Мы сами себя тогда обманули...
И я не тонул в омуте твоих глаз...

Мы не знакомы... и не будем об этом...
Все, что было... то было...
Дождем осенним размыло...
Снегом на плечи лишь только приветы...

Мы не знакомы... давай просто поверим...
И мимо пройдем... будто не знаем...
И пусть сердце до тла сгорает...
Сожжем все мосты... и закроем двери...