***

про кожного, з ким спілкувалась, я можу написати мініатюру. бо для мене кожна людина - це твір. нудний чи насичений, наповнений любов'ю чи ненавистю, зі щасливим або не дуже кінцем. складаючись воєдино, ці твори пишуть мою книгу. кожна людина - це окреме життя, які поєднуючись в одну довгу лінію (або не дуже. ніхто не знає, наскільки довгою буде лінія кожного з нас). часом ця лінія виходить пунктирною, через часту зміну оточення, часом - довгою і ровною, коли мене супроводжують стабільні, спокійні стосунки. та кожна паличка допомогає вимальовувати мою власну вічність, мою власну безмежність. часом хочеться, щоб певна особа йшла зі мною поруч крізь все життя, але я розумію, що це практично неможливо, тому вдячна за кожну мить, яку вдається розділити з бажаною людиною. за кожен погляд та слово, які між нами просковзнули. за кожен дотик, який ми подарували одне одному.
деякі люди вважають інших за уривки з, власне, їх твору. або навіть жалюгідною пунктуацією, проте я не можу з ними погодитись, адже зменшуючи значення людей в нашому житті, ми зменшуємо своє значення для інших та світу загалом. тільки жалюгідна людина буде намагатись принизити іншого. я сподіваюсь, що жодна людина ніколи не стане для мене абзацом чи реченням. що кожному я зможу відвести свій власний розділ. адже жити треба заради близьких людей, а не заради власного егоцентризму.
а ще сподіваюсь, що моя лінія буде продовжуватись як умога довше.

22,12,2011