7. Казки савани. Цяця. Зима
У савані дмуть вітри, ба - навіть вітриська. Кожен з них десь гасав по світу, Еолові хлопчиська. Хтось над морем гуляв, солі на крила збирав — і приніс до савани; хтось пустелею кружив і пісочку прихопив — та й приніс до савани; хтось ганяв за завірюхою, а тепер на воду дмухає - саваною гуляє, повітря остужає. Грають бешкетники на еоловій арфі, шумлять сухостоем, б'ють по стовбурам пробкових дерев і баобабів, холодять цяцині лапи і хвіст.
Тоді треба бігати, ловлячи напрям вітру, тримати ніс по вітру і не лякатись, що вітер пахне морем, верблюдами, снігом. Від бігу і лапи не мерзнуть. І дні мчать поруч. І ночі.
Вітри забирають у савани річки, повноводні Бене і Момо, і навіть звивиста Оранж лякається вітрів. Всі знають, коли річки щезають, то скоро зимі кінець.
Одного вечора Цяця прибігла на водопій, ну і помилуватись водою, а біля берегу стояв човник. Досить великий і цікавий, бо на ньому було написано: “Девід Кіт Лінч”
Знайоме слово — Дев, і Цяця стрибнула ближче, щоб подивитись, що там в тому човнику. А там клітка — спеціально для допитливих левиць. Добре, що хоч ніяких лінчів там не було, і Цяця швиденько вистрибнула на берег.
Тієї ночі їй снилося літо і білий човник. Треба вчитися жити від зими до літа, іноді пускаючи до життя казку.
Спи, Цяця, спи..
Свидетельство о публикации №211122700093
На дровнях обновляет путь.
А его Цяця, след почуя,
Плетётся рысью как-нибудь.
С наступающим Новым годом!
Морис Федо 30.12.2011 17:19 Заявить о нарушении