кiнець свiту

***
 Десь пролітала комета. Променувши  орбіту Землі помітила друга астероїда.
- Комо, ти мені як сестра. Летимо майже на одній орбіті. – говорив астероїд.
- А за дві з половиною тисяч світових років ти схуд.
 Їм було  не цікаво просто летіти. У камня з’явилась ідея.
- Нам сутужно! Давай позмагаємось. Хто з нас швидше долетить до Сонця. Бачу ми ідемо в тому же напрямку.
- У якому?
- Сонця – астероїд говорить.
- Тоді краще зупинимось…
  Один, два, три…  Рушили. Шлях дуже короткий. Лише вісім хвилин зі швидкістю світла. А сонце таке гаряче, мабуть комета у ньому утоне.  Астероїд розплавиться. Безпечніше там перебувати кометі, вона просто зникне між полум’ям.
  Астероїд старався, аби ця не побачила що він облетів. Та ось дві орбіти схрещуються і комета розбила друга. Розлетівся на шістнадцять кусків.
- Асте! Асте!
  Та було пізно.  Вона сумно облетіла Сонце і легко торкнулась Землі.
  Летіла якась гаряча планета. А комета дуже любила Землю, не хотіла щоб вона покидала свій дар. Планета ніби хотіла щоб Земля вибухнула. І була іноземка без орбіти. Ніколи думати. Комета недослухалась орбіти і спрямувала себе на чужу. Пожаліла своєї смерті. За то спасла нашу планету від кінця світу.