Це справді банально,
Це тупо і по-дівчачому:
Берегти в саркофазі свого телефону
його старі есемески,
Фотки на тлі краєвидів барвистих,
От він в Торонто, от Ліхтенштейн, от узбережжя Фінського моря,
Очі його; сірі, зелені чи карі;
Залежить від настрою та освітлення.
Мова його витончена довгим вправлянням, освітою та породою.
Ти його слухаєш все так само, кожного ранку,
в підземці, на вулиці, на роботі.
Зауваж, платівка його баритону ніяк не ялозиться,
прогрес, mр3-player знову і знову повторює афірмації.
Тобі на часину легшає, ти прощаєш йому неприїзд до Франції,
самотній перегляд серпневого зорепаду, сотий за три місяці сльозопад
у відповідь на банальне: "the subscriber is out of the reach for the moment"...
А власне, що трапилося?
Що?
Ти можеш потерпіти ще, не вбиваючи передчасно любов
і себе черговою дозою суміші Zoloft, цигарок та кави?
А власне, що трапилося?
© Copyright: Анна Валевська, 2012
Свидетельство о публикации №212010401832
Свидетельство о публикации №212010401832
Рецензии