Реклама рушiй торгiвлi

- Пане шефе, добре чути? Як Ви там відпочиваєте? Добре? …

- Ближче до справи? Презентацію проводимо на новому стадіоні… Участь у конкурсі «Най витриваліший» погодилися взяти і наші шанувальники з діаспори… Глядачів, також з метою реклами, пригощаємо келишком нашої продукції…

- Питаєте, чи глядачів багато? Та тісно на стадіоні – яблуку немає де впасти… Он іще прибувають юрбами запізнілі…

- Радите не затягувати імпрезу: та дійство і так добігає свого кульмінаційного моменту: тепер на імпровізовану сцену виходить ваш знайомий з Лондона пан Смітко, він має невеликий бар на околиці міста. Підходить до столику з реквізитом, поруч із членами журі і йому наливають… - Перший келишок, другий келишок, третій… Від перших двох пан Смітко навіть не скривився… Добре, добре йде пан Смітко!

- Четвертий… На четвертому підході, нажаль, не втримався… І молодики в уніформі виносять його зі сцени.

- Тепер хто? Пан Бурдовий із міста Ліможа, ви його також добре знаєте, в нього фірма із виробництва пляшок.

- Та, добре йде! Вміє, чортяка, пити – вже до четвертого келишка дійшов, впевнено просувається до перемоги!

- Та, ні… Вітати ще рано… Щось лице пана Бурдового набрало кольору його прізвища…

- Що? Чути погано… Та живий, живий… Винесли його з п’ятим недопитим келишком у руці…

- Алло, алло… Це ще не кінець, є ще один претендент на приз – наш земляк… Він пройшов відбірковий тур… Якийсь пан Цеберко…

- Ну, цей і так уже в доброму гуморі… Ще на підході пісню горлає: «В мого кума ніс червоний, це його турбує… Якщо хоче біло-синій, най перемалює…»

- Питаєте, чи вже винесли? Та, ще ні… Випив три келишка і попхався до членів журі, про щось із ними домовляється, мабуть хоче зійти з дистанції…

- Слухаете, шефе, я помилився… Пан Цеберко попросив поміняти келишок на кухоль – так він менше часу витратить, адже запізнюється на потяг…

- Перший кухоль…, другий кухоль… наш земляк випиває і повертає денцем догори, щоб переконати приголомшених глядачів, що він порожній… І так ставить на стіл, мабуть, щоб показати, що добре знає свою міру…

- Глядачі встають, щоб привітати переможця, чути шалені оплески… В повітря злітає чиясь руда перука…. Шефе, шоу проходить на біс…

- Шефе? Ви слухаєте? На п’єдестал пошани на другу сходинку виносять пана Бурдового, він ще не прийшов до тями…

- Що? Це вже не цікаво?

- Шефе, шефе!!! Не ховайте мобільник… Що робити? Публіка не розходиться… Всі бажають по келишку за переможця, а ми вже реалізували усі наявні ресурси…

- Ну… !!! Пане розпоряднику… !!!. Ще одна така презентація, і наша фірма вилетить у трубу!