Монолог сiльського пiдпри мця

Це вже давня історія… Тоді, після розпаювання майна колишнього колгоспу в доброму гуморі був його колишній голова, оглядаючи свій наділ, засіяний елітною пшеницею. За пшеницю він, за давньою звичкою, не платив, прихопивши насіння із комори бувшого КСП.

В непоганому настрої був і головний механізатор: протягом тижня до його обійстя звозили різне залізяччя із бирками «Списане». Через деякий час залізяччя укомплектувалися у сіялку, жатку та молотарку. А єдиний справний трактор уже давно знайшов притулок на його подвір’ї.

Трохи попріти довелось колишньому головному зоотехніку, доки він по цеглині не розібрав колишню свиноферму. Але на двох поверховий будиночок для сина таки вистачило.

Не забули і про мене: вчителя біології: отримав я наділ з невеликим болотом посередині і двигун від трактора «Білорусь».

- Ось тобі, Петрович, і флора, і фауна… Все по твоєму фаху, - зловтішався відміряючи мені наділ голова сільради.

Не відразу я насмілився оглянути свої володіння – учнів дуже стидався. Та якось під вечір таки навідався. А там – краса: флора зеленіє, фауна також зеленіє і видає (мабуть, на мою честь) такий концерт, що заслухаєшся…

Замилувався я, розчулився від такої краси і прогавив момент, коли мої учні з рибалки поверталися. Присів я просто в мокрий очерет, та пізно:

- Дивіться, дивіться, чи це не наш Петрович женися надумав? Он, он… По болоту вештається… Напевне Царівну-Жабу собі виглядає…

З розпачу я ледве не висушив кляте болото, але механізатор за роботу свого трактора таку ціну загнув, що відразу відбив в мене бажання вносити зміну в звичну екосистему. Тим паче, що вичитав я в газеті про візит в Україну французьких бізнесменів – приїхали знайомитися із нашим ринком. Це прискорило моє рішення не гаяти часу, а взяти у природи те, що вона мені презентує у такій шаленій кількості… Склав бізнес-план, продав двигун від «Білорусі» колишньому механізаторові і поїхав до Києва домовлятися із французами про інвестиції у виробництво делікатесу.

Делікатесний, екологічно чистий продукт справив таке враження на французьких гурманів, що вони допомогли налагодити спільне виробництво та експорт консервів. Сільські дотепники прозвали ці консерви «лапками Петровича», напевне, як трафарет з «ніжок Буша».

А що я в суді роблю?... То, коли ми з французами налагодили ще й виробництво консервів із слимаків – їх на мочарі до безлічі розвелося, наші сільські активісти вирішили переглянути ніби-то помилкове рішення про виділення мені болота і поміняти його на наділ колишнього голови.

А, дулю Вам з маком! Головою треба кумекати, а не лише руками загрібати.