Чорно-біла зима, машинопис думок і мовчань.
Ці дерева – як в Брейгеля Старшого,
ці сніги, ці замети, цей лід…
Слід у слід, як вовчиця за вовком,
йде подія за мрією,
йде
за бажанням, таким невситимим,
за нестримним поривом:
«не відпускай!»…
Де моє тут, де світу, де Того,
Хто в мені, Хто за мною, зі мною?
Неземною мені ще недавно здавалась
загадкова ця гра довжиною в три чверті життя,
але зараз не певен,
бо рамці розмиті…
Де тут екзо-, де езо-, де -екстра?
Чи ж варто гадати?
Краще взяти костур від собак і лихих перехожих
і піти у Реп’яхів, чи Бабин, чи ще який яр,
там, де тихо, де пусто, де Брейгель
малював свій засніжений рай…
Чорно-бiла зима
© Copyright: Валентин Лученко, 2012
Свидетельство о публикации №212010700767
Свидетельство о публикации №212010700767
Рецензии
а я бажаю, щоб у чорно-білій розмальовці було місце ТЕПЛОМУ та яскравому сонцю. І таки домінантне...
:)
бо трохи віє смутком... зимовим... холодним...чорно-білим...
Мира Мора 11.01.2012 13:51 • Заявить о нарушении
:)
бо трохи віє смутком... зимовим... холодним...чорно-білим...
Мира Мора 11.01.2012 13:51 • Заявить о нарушении
Дякую за побажання! То було б прекрасно мати таку домінанту!)
Валентин Лученко 11.01.2012 15:16 Заявить о нарушении
Валентин Лученко 11.01.2012 15:16 Заявить о нарушении