Мр11

Знаєш, я так часто і багато мрію, хоча і боюсь озвучити це, боюсь, що коли про мої мрії хтось почує, то просто засміє. А найбільше боюсь, що коли про них дізнаєшся ти, вони, як і колись, розіб`ються об сірий і мокрий асфальт. Я вже навіть знаю, що ти скажеш, коли прочитаєш це. Щось на зразок: «Кохана, у нас все вийде» чи «Кохана, я не він. Я робитиму все, щоби наше МИ все ж таки існувало» і т.д. Це так все передбачливо, що аж нудить. Ні, я не кажу, що мені щось не подобається. Я всім задоволена. Я надзвичайно щаслива. Я дуже рада, що ти поряд. Але про мрії я мовчатиму. Мабуть що довго мовчатиму. До останнього. Доки вони не здійсняться. Я йтиму до них через всі терни і перелазитиму через всі перешкоди, аби лише не було так, як колись. Аби лише мої мрії знов не розбились об мокрий та сірий асфальт,як робили це вже мільйони разів до тебе.
Я обов’язково розповім тобі про них, але не на початковому етапі  їхньої реалізації – знаю точно.
Хоча, про що може мріяти дівчина 18 років? Це ж очевидно і не є ні для кого секретом…


8.01.12