Завальнючка сучка колишня заучка

Ну, нарешті, Завальнючка
Оце, баби, ще та сучка,
Вона стерва, яких мало,
Бо козли її дістали.
А колись була скромненька
Тиха дівчинка дурненька,
І заучкою між нас
Її звали по всяк час.
Був у неї хлопець любий
Розмовляла з ним усюди
Наче було все гаразд
хоч і сліз її не раз
бачила кімната наша
люба дружня мила хата!
Так отож, раз сталось так
Що отой, дівки, дурак
Так образив нашу Олю,
Бо така в нас, баби, доля:
Десь знаходимо козлів
І страждаєм через них.
От тоді вона змінилась
Розцвіла і «розпустилась»
Білу косу підстригла
Без коси вона руда.
Кількох хлопців поміняла
І барменом врешті стала
А живе тепер одна
І працює як лоша!
У ночі бува гуляє
Як робить це добре знає
Три години потім спить
І на працю знов біжить.
Життєрадісна, весела
І хазяйка ще й яка!
Жінка буде обалдєнна!
Для любого мужика.
Тож, дівчата, не сумуйте
Бо така вона одна,
Свого хлопця не дратуйте
Бо буде ще та біда.
Як побачить його Оля
Вас чекає сумна доля!
Але дівку цю руду
Дуже я, баби, люблю
Бо людина вона кльова
Добра, мила і чудова.
І для подруги такої
Хочу гарної лиш долі!

Катерина (дівчина біля вікна у нашій коморі)