Соломія,
як матір,
як божа,
тривожить
цілунком у брови
чи десь біля лоба
дитя шестипале,
не.народжене,-- вироджене,
перекорчене,
соком терпкої айви
волосся, що спада на чоло,
від її дотику
-- прожжене.
Чи вже Соломія прощена?
Її тіло в парчі серед рожі,
камінням серед скелі,
палеолітним зрізом межи очі.
Грфітні вовки мчать. Місяць падає в воду. Кістяки дерев регочуть.
второстепенно
© Copyright: Валерина Клементова, 2012
Свидетельство о публикации №212011100132
Свидетельство о публикации №212011100132
Рецензии