Про Шинкарук

У неї гарні карі очі,
Балакає у сні щоночі,
Уроки полюбля зубрить,
багато їсти й суп варить.
Вона чистюля, яких мало
Короче, це вже заїбало!
Наш вірний член сім’ї і друг
Знайомтесь, баби, Шинкарук!
На вигляд тиха і скромненька,
Така маленька і худенька,
Здається, увесь час мовчить
І геть ніколи не кричить.
Та друзі, то лише здається,
Бо першим враженням це зветься.
Насправді дівка ця строптива,
Уперта, вредна й гонорива.
Та ще й до того балакуча,
Сидиш, бувало, втома мучить,
Та мусиш слухати її
Хоч і вскипають вже мозги.
У спір із нею не втручайся,
На «комплімент» не наривайся,
І зранку ліжком не стучи
І, не дай Бог, не розбуди!
Ну, я багато б ще сказала,
І все б детально розписала,
Бо за той довгий поряд час,
Що Шинкарук живе між нас
Я люблю дуже цю дівчину,
І мрію майже щогодини,
Щоб все гаразд у неї було
Десь там, з коханим, де забула.

дівчина біля вікна