Виверження
(Із циклу «Вона каже»)
Нелюбов накопичується,
Як магма в утробі вулкану.
Я мовчу, як Везувій,
Чи Стромболі,
Але напруга накопичується
Всередині.
Вчора
Не витримала Етна,
Нині
Зірвалася я.
Сицилійські селяни
Називають Етну гадюкою,
Бо вона знищує все живе
Довкола.
Ти називаєш мене гіршими словами,
Ти провокуєш стихію,
Ти руйнуєш рівновагу
І видимість спокою,
Ти нищиш усе живе
Всередині мене.
Найбільший вулкан Європи
Не зможе змагатися зі мною
У силі виверження.
Знай:
Під магмою і попелом
Із кратера мого серця
Загину не тільки я.
Але після нашої смерті
Ніхто не напише про нас
«Останній день Помпеї».
Змилуйся.
Адже я хочу
Народжувати щастя
Не для селян Сицилії.
10.01.12
© Copyright: Василь Кузан, 2012
Свидетельство о публикации №212011100146
Свидетельство о публикации №212011100146
Рецензии
Василь, який вірш! Дуже гарні алегорії.
І цікаво занурити у твої особисті вулканичні почуття.
Та думки, схожі на магму.
Взагалі я дуже люблю торкатися внутрішнього світу автора.
Тільки що ходила до тебе у Поетичну Майстерню.
Бачу, а ти прийшов до мене. Співпадіння.
Велике прохання: якщо помітиш помилку у моїх рецензіях до тебе,
виправляй, буду вдячна)
Тереза Пушинская 30.01.2012 00:19 • Заявить о нарушении
І цікаво занурити у твої особисті вулканичні почуття.
Та думки, схожі на магму.
Взагалі я дуже люблю торкатися внутрішнього світу автора.
Тільки що ходила до тебе у Поетичну Майстерню.
Бачу, а ти прийшов до мене. Співпадіння.
Велике прохання: якщо помітиш помилку у моїх рецензіях до тебе,
виправляй, буду вдячна)
Тереза Пушинская 30.01.2012 00:19 • Заявить о нарушении