Три девицы

Десь далеко від столиці,
Але поряд із Дніпром
Жили-були три дівиці
У гуртожитку свойом.
Раз мені на долю впало
Жити саме в тих краях
Того разу було мало,
Знову буду там на днях.
Тож в общазі тій, дівчата,
Жити довелось мені
Та іще у тій кімнаті,
Мешкали де вже вони.
То ж, шановні, познайомтесь
Зараз з нашими трьома
Бо багато я говорю,
Але тема тут друга.
Це білявка Завальнючка
Та чорнявка Шинкаручка
Та іще якась руда,
Кажуть Майя на ім’я.
Першу Ольку Завальнючку
Я побачила в ті дні
Прийняла її за злючку
Так здалось тоді мені
Зовсім це не так, панове
Враження це помилкове.
Дівчина ця дуже мила
Й українка в душі щира
Але більш за все вона
розмовляти полюбля
з Ромою по телефону
рветься ще й щодня додому
щоб всміхнутись знов йому,
ще й поїсти досхочу,
бо в хатинці тій чудовій
в шафці білій всім знайомій,
не витримує мала
миша там висіть щодня.
Перейдем до Шинкаручки
Ольки теж, але не злючки
Бо привітна ця дитина,
І на перший погляд щира
Їй завжди є що учить,
Але книжка не навчить
Що робити в тій кімнаті,
В Стаса любого у хаті
Кличе знов туди природа
Та його шалена врода.
Є ще Майя,та руда
Чиє рідкісне ім’я
Вабить багатьох в народі
Й диваків, що на природі
В кожухах, що не по моді
Десь на Хортиці сидять
Мабуть п’ють та ще й їдять
То ж ті  парубки моторні
На мопедах приїздять
І до ранку там гудять
Бо не спиться їм удома
Не приходить до них втома.
Наша Майя часто з ними
Час проводить вихідними
А в общазі коло нас
Вчить щоб бути number раз.
Віршик цей для вас дівчата,
Моя люба рідна хата
Якщо що не так звиняйте,
І сусідку вибачайте,
Бо я хочу, щоб у нас
У житті все було клас!


Катерина
( дівчина біля вікна у нашій коморі )