Вiдлига
Пестливо-теплий вітер в нагороду для тих, хто серцем не примерз,
для тих, хто у негоду пригрів на грудях їжака,
у чоботі вужа, синицю на лежанці…
Відлига злизує сніги та точить воду з криги на ставках
Вона туманом краде оковид, а тала мішанка подовжує дорогу,
яка по суті не веде нікуди…
І я лишаюся на острівці, де пахне хлібом, кмином, васильками.
Не хочеться за горизонт, не хочеться в казки, у книги, Інтернет
чи ще якусь халепу.
Волію відчувати як тече повільно час разом із муркотінням киці,
пригрітої у мене на колінах та бачити як шпиці уже не мерехтять
у колесі Сансари…
Нам хороше удвох, бо є у мене ти, бо я у тебе є на цім відлигім острівці
серед болота, серед твані…
Свидетельство о публикации №212011401596
Цей настрій душу зігріва
І час тече, як муркотіння киці.
Дуже дотульні (як каже Осадко) настрої.
Петро Домаха 15.01.2012 12:53 Заявить о нарушении
Дяка, пане Василю!)
Валентин Лученко 15.01.2012 15:27 Заявить о нарушении
А так я - Петро.
Петро Домаха 15.01.2012 17:57 Заявить о нарушении
Валентин Лученко 15.01.2012 22:01 Заявить о нарушении
Брат Василь "засів" на Поетичних Майстернях.
Петро Домаха 16.01.2012 19:51 Заявить о нарушении