Уже немає "так чи ні", уже не вибираю
Ні невода з ріки, ні з ким іти на прю чи на банкет
Не зрізую розкішні айстри на букет, з ромашок не плету вінки
ні на могилу, ні на голову собі...
Віки пройшли з тих пір, коли ми стрілись на пероні,
Коли я цілував твої долоні та пальці заплітав, мої_в_твої...
Тоді ми говорили не словами, бо янгольську вивчали мову,
воїстину чудову. Ми їсти не хотіли, бо пили кохання
нахильці з барильця.
Якими юними були, якими мудрими не за літами…
Все ясно бачили, що буде наперед, облуду кинувши у піч, як жаби одіж.
Все так і вийшло, і пішло, і йде
туди, де вибору нема,
де нуль,
де так_і_ні – дві кульки на одній пружинці
Точка рiвноваги
© Copyright: Валентин Лученко, 2012
Свидетельство о публикации №212011501267
Свидетельство о публикации №212011501267
Рецензии
Ах, как красиво, Валентин! Подсмотрела отзыв Ганны Осадко - замечательно, в унисон.
Спасибо!
Алла Ребенко 16.01.2012 17:41 • Заявить о нарушении
Спасибо!
Алла Ребенко 16.01.2012 17:41 • Заявить о нарушении
Спасибо, Алла! Да, действительно Аня - мастерица писать экспромты в унисон)
Валентин Лученко 16.01.2012 20:03 Заявить о нарушении
Валентин Лученко 16.01.2012 20:03 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.