Зимова Земля

Земля зітхає уночі за снігом
  отим, що білий та пухнастий,
   напівзамерзла, ледь жива десь там на споді, де трава
    найтаємничіше  коріння  своє ховає,
     де вода, як не студи не замерзає.
 Земля зітхає уночі та стогне.
 І дух зими те чує
 та милоститься,
 ховає Місяць за копицю хмар лілових.
 І ось вже перші полетіли мухи білі
 А потім зграями лапаті. І будуть шурхати лопати
 під вікнами, під ворітьми.
 І ми, як ті маленькі діти, зрадіємо у котре диву.
 І скаже дівчинка, що з’їла
 вже майже всі молочні зуби:
 «Сьогоріч сніг солодший, ніж торік»...
 І ріки стишаться в країні нашій. І крига, як вельон їм буде
 хоча б впродовж празничних цих неділь.
 І верби стануть, як ті дружки та осокори, як дружкИ...
 Як нас покличуть на весілля, ти сповістиш?
 Підемо?
 Ні?


Рецензии
І знову зозулЕнька облітає
три сАди_три терЕми_три життя,
куди ж тепер?! - не видно до пуття
дороги… Ні до пекла, ні до раю…
А дівчинка щедрує, сніг іде,
На коси, на покоси, на бліде
Лице її, закинуте угору,
Вона мовчить, до неї він говорить
Про все, що мусить збутися, бо так…

Ганна Осадко   18.01.2012 12:29     Заявить о нарушении
бо так, бо так тому і бути
переплести чи вбрід пройти
плести з ромашок не вінки, мости
і переходить Стікс по них
щоп'ятниці, щопонеділка
і повертатися, не повертаючи назад
ні голови,
ні думки...
такі от асоціації, Анно...

Валентин Лученко   18.01.2012 17:48   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.