Я хочу бути людиною

Всі ми народжуємося людьми. Але, насправді, себе як людину формуємо впродовж життя.
Якщо в тебе є серце, то це ще не означає, що ти милосердна. Якщо є мізки – не означає, що ти розумно мислиш. Якщо є руки – не означає, що вони ліплять глечики. Все набувається з часом, адже наші можливості безгранні.
Я не хочу бути такою, якою бажають бачити мене інші. Своїм другом або ворогом, досконалою чи жалюгідною. Все їхнє уявлення лише голограмма. Кожен підтасовує побачене до свого принципу сприйняття. Для одного мій вчинок буде безглуздий, для іншого – достойний.
Вся сукупність думок людей вкриває мене ніби невидимим шаром, не дозволяючи мислити інакше. Він не замовкає в моїй голові та триває заздрісною постійністю. Спираючись на чужі судження, власні думки перетво-рюються в якісь норми. Навіть коли роблю те, що хочу, автоматично бачу реакцію навколишніх.
Я є частинкою цього середовища суспільства, але так чи інакше, моє визнання залежить від нього ще більше ніж я.
Я хочу бути людиною, якою я сама взмозі себе створити. Мати право на помилки та успіхи. Не бути частиною системи, а так би мовити, державою в державі. Не бути оболонкою з порожниною всередині, а справді чимось, можливо, навіть без оболонки. Хочу бути зрозумілою.

                (2008р.)