Холодні шибки вікон під подихом морозного вітру вкриваються в теплому приміщенні неповторними химерними кришталево-льодяними квітами.
Ти мовчиш. Ти дивишся на цей світ, тамуючи сльози. Вікна твоєї душі широко відкриті в цей яскравий, переповнений вогнем та спрагою світ. Які діамантові райські сади творять, висихаючи, краплини сліз на прозорій мушлі твоєї самоти та відчаю? Творення – це лише процес проявлення цієї краси. Скорботами вивищуємося та зростаємо.
Лишається лише навчитися стримувати плач, не прокушуючи до крові вуста.
Вiзерунки
© Copyright: Борис Смыковский, 2012
Свидетельство о публикации №212012101021
Свидетельство о публикации №212012101021
Рецензии
Как-то получается непоследовательно:
зачем же "прокушувати вуста", сдерживая плач -
ведь не будет слез- "вiзерункiв не буде"?
В одном мультике говорилось:
"Чем больше слез,
Тем больше облегченья...
В слезах и заключается леченье!"
Александр Скрыпник 13.05.2012 22:05 • Заявить о нарушении
зачем же "прокушувати вуста", сдерживая плач -
ведь не будет слез- "вiзерункiв не буде"?
В одном мультике говорилось:
"Чем больше слез,
Тем больше облегченья...
В слезах и заключается леченье!"
Александр Скрыпник 13.05.2012 22:05 • Заявить о нарушении