Ти пам’ятаєш, ми жили в світлому,
благословенному світі, в якому літали
барвисті птахи, величезні райдужні метелики,
де цілими днями видзвонювали краплинами
водограї, небо переливалося далекими
веселками, навскісними дощами,
виблискуючими на сонці. Все це співало,
щебетало, гримотіло тихими грозами.
Може це і називалося щастям.
Але прийшов час, і ми померли,
не встигнувши покаятись та відкупити
якийсь із мимовільних гріхів…
Тепер ми живемо тут.
Ти пам ятаjеш?
© Copyright: Борис Смыковский, 2012
Свидетельство о публикации №212012200684
Свидетельство о публикации №212012200684
Рецензии
Пане Борисе, Ваш текст зачіпає за живе. Він - по-справжньому поетичний. Однак, маю кілька суто мовних зауваг: 1)світі, по якому літали (тут прийменник вказує на пласкість) в якому літали - вказує на тривимірність. 2)встигати, встигнути. мені здається правильніша форма "не встигнувши".
З пошаною,
Валентин Лученко 24.01.2012 16:38 • Заявить о нарушении
З пошаною,
Валентин Лученко 24.01.2012 16:38 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.