Як жаско і сумно, коханий, мороз по нервах:
Квітне в долонях твоїх холодна сліпа зима.
Я – полонянка, рабиня.У мене душа – галера
Обітованого райського берега у тебе нема.
Як важко мовчанням летіти уверх у прірву
Тонути галері моїй у вічних німих льодах.
Білий пористий сніг уївся у змерзлу шкіру,
А віру скував надчорний приземлений страх.
Як зимно мені… Крижини - кайдани розірву
Я знаю, що зможу розбити льоди ці у прах
Вирощую в собі квiтку - натхненну лiру
І вклониться світу i зiйде над світом Ра
У вічних снігах розквітне цей місяць червень
І літо відзніме про щиру любов сінема
У мене – канікули. У мене наступить перерва
Байдуже мені, що в долонях твоїх - зима.
2012
У долонях - зима
© Copyright: Марианна Марианна, 2012
Свидетельство о публикации №212012301187
Свидетельство о публикации №212012301187
Рецензии