Пригубила щастя – тебе,
Сльози – зливою.
Ти мудрий, мовчазний тибет, -
Плачу римою…
Не охолоне в жилах Бог
Ніколи – сильно я
Вросла корінням у любов –
Немов могилою.
Мені би доленьки іще
Та незрадливої
Чи – раювання, благодать
До смерті сивої?
2011
Знак питання
© Copyright: Марианна Марианна, 2012
Свидетельство о публикации №212012301474
Свидетельство о публикации №212012301474
Рецензии
Шикарний вірш. Зболений, вистражданий, образний, яскравий, неповторний у емоційній насиченості та приреченій невідворотності кохання...
Василь Кузан 26.01.2012 14:50 • Заявить о нарушении
Василь Кузан 26.01.2012 14:50 • Заявить о нарушении