Дні_як_орда, всі на одне татарське лице,
З вищиром посмішки нетутешньої,
Блиском вузьких очей –
Сунуть вперед і палять все за собою...
Навіть не озирайся, не намагайся впізнати
В попелі слів колишніх
Сивий та ніжний ковил...
Дні_як_чума, де на кожне «чому?» – тиша,
Дим поховальних багать не дає заснути,
Дзвоник калатає... зимні бляшані звуки...
Звинно ламатиме руки сердешний вечір:
Бам-м-м-м-м.....
Дні_як_похмілля... Автобус незмінно перший,
Два смітники, і скелети сухих ялинок,
Пес чорно-білий поставить автограф жовтий,
Аркуш святкового снігу стече водою...
Пiслясвятковий Синдром
© Copyright: Ганна Осадко, 2012
Свидетельство о публикации №212012301601
Свидетельство о публикации №212012301601
Рецензии
Ганнусю,в Вашем стихотворении точно описано мое состояние души, которая еле-еле, мало-помалу выдралась из тоски...
Мое отношение и к Вам, и к Вашей поэзии, Вы знаете - восторг!!!!!!
С уважением,
Люба.
Любовь Архипова 23.01.2012 21:12 • Заявить о нарушении
Мое отношение и к Вам, и к Вашей поэзии, Вы знаете - восторг!!!!!!
С уважением,
Люба.
Любовь Архипова 23.01.2012 21:12 • Заявить о нарушении