Холодні колючі зірки застрягли в горлі
Січневої ночі.
Вона голосно кашляє вітром,
Грюкає воротами, ламає дерева,
Видавлює очі-шиби
Із білих облич хат…
Її температура критично знижується.
А лікар-місяць пішов на виклик
На іншу сторону планети.
Мені не спиться.
Я уявляю,
Що буде зі мною,
Якщо ти не зігрієш мене
Гарячими сонцями своїх персів,
Руками мрійливої ніжності,
Романтичними обіймами любові?
Перестану дихати…
Перестану думати про колючі зірки,
Про пористі хмари і стіну туману,
Яка робить дорогу від тебе
Нездоланною і слизькою,
А дорогу до тебе –
Мостом до середини прірви.
Так і хочеться
Стукнути кулаком ночі по спині,
Щоб зорі вискочили з її горла
І освітили стежку,
Яка веде до життя
Нового.
25.01.12
Зiрки застрягли в горлi...
© Copyright: Василь Кузан, 2012
Свидетельство о публикации №212012502207
Свидетельство о публикации №212012502207
Рецензии
Сподобалось! Тільки не дуже зрозуміло які це пористі хмари.
Старая Кляча 01.02.2012 19:20 • Заявить о нарушении
Старая Кляча 01.02.2012 19:20 • Заявить о нарушении