Візерунки заячих слідів на серветці лісового снігу.
Ранок сонячний, мороз,
тиша, навіть дятел десь принишк,
не гасають білки...
Я лягаю горілиць у пухнасту кучугуру,
наді мною неозора вись синя-синя, аж до млості.
Подивись на мене, подивись,
мій печальний гуру із тамтого світу,
рисочкою світла проведи по краєчку неба.
Ієрогліф хмаркою хай з’явиться на мить,
я устигну прочитати, я зумію.
Як мені тебе бракує нині тут.
Коли чаша повна, їй потрібна рівновага.
Дихання тамую, сповільняю серця стук,
ти прийдеш сьогодні,
бо мені ще рано…
Медитацiя в Ранковому Лiсi
© Copyright: Валентин Лученко, 2012
Свидетельство о публикации №212012800808
Свидетельство о публикации №212012800808
Рецензии
...зимовий ліс - немов старий костел
в Клюні... Де ні душі, лише Господь
із падре розмовляють - очі в очі,
всі прихожани сплять ще, як ведмеді,
свята неділя і спокійний сон...
Колони храму - стовбури соснові,
а вітражі - то плетиво гілок,
через які я посмішку побачу
Отого, що прийде,
бо обіцяв...
Ганна Осадко 28.01.2012 15:19 • Заявить о нарушении
в Клюні... Де ні душі, лише Господь
із падре розмовляють - очі в очі,
всі прихожани сплять ще, як ведмеді,
свята неділя і спокійний сон...
Колони храму - стовбури соснові,
а вітражі - то плетиво гілок,
через які я посмішку побачу
Отого, що прийде,
бо обіцяв...
Ганна Осадко 28.01.2012 15:19 • Заявить о нарушении